Новорічний карнавал “Маланки” на Буковині.

24 Травня, 20118:12 am

0


Новорічний карнавал “Маланки” на Буковині.

Переберія”, чи “Маланка” – ритуальне карнавальне дійство з обходом осель рядженими – вважається одним із головних атрибутів відзначення “старого” Нового року на Буковині. На відміну від багатьох старовинних звичаїв та обрядів, які протягом останніх десятиліть зникли з репертуару зимових свят, “переберія” залишається жити і навіть збагачується новими сюжетами. Особливо багата традиціями буковинська переберія у Вашківцях Вижницького району, що засвідчила, зокрема, етнографічна експедиція ЧНУ 2002 року.
Витоки буковинської “переберії” сягають середньовічних народних карнавалів, які, у свою чергу, опираються, очевидно, ще на античні звичаї влаштування процесій ряджених на честь Діоніса, Вакха та інших божеств. Із прийняттям християнства такі карнавали прилаштувались під покровом християнських свят, як, наприклад, в українців – Меланії та Василя.
Традиційно гурт перебраних у Вашківцях складався з “дідів”, “баб, “вемедів”, циган”, “жидів”. Це були персонажі, взяті з народного життя . “Діди” кропили зустрічних васильком, “баба” вимітала віником злих духів з хати. Кожного “ведмедя” водив на ланці “циган”. Обов’язковим учасником переберії був “жид” -крамар. Кожна ватага перебраних мала свій провід, до якого входили “козак”, “вулан”, тобто улан, “бук-шандарь” і, власне, сама Маланка – перебраний молодицею парубок. Із поміж перших трьох учасників “обирався найстарший – калфа, який скеровував “переберію” за певним маршрутом. Також на нього покладались обов’язки збирати “коляду”, а на заколядовані гроші після свят калфа організовував забаву, коли, як казали, “п’ють коляду”. Характерно, що у “переберії” міг брати участь будь-хто бажаючий, незалежно від віку, а от до проводу допускались лише парубки “після війська”.Окрасою переберії були маски і костюми. Костюми маланкарі шили самотужки. Своєю оригінальністю відзначаються костюми “ведмедя”, “козака”, “улана”. У Вашківцях побутує і досі чи не єдиний на всю Буковину костюм “бук-шандаря”, який має цікаву історію.
Існує тут і таке оригінальне ремесло, як виготовлення масок. І досі згадують старожили роботи Георгія Гараса, Володимира Мігована, Володимира Леонтюка. Серед тих, хто нині продовжує це ремесло, слід назвати Василя Сірецького. Для виготовлення маски спершу роблять заготовку її форми з глини, яку потім обклеюють декількома шарами марлі, що і становить основу маски. Після того, як маску відокремили від глиняної заготовки, її розфарбовують і прикріплюють тканину ззаду маски для того, щоби можна було надяги на голову.
У надвечір’я “старого” Нового року більшість чоловічого населення перебирається у маски та костюми. У цьому вбранні ряджені обходять оселі знайомих, віншуючи господарів та відганяючи злих духів. Після півночі гурти перебраних збираються на перехрестях доріг для своєрідного огляду сил перед карнавалом на Василя. Наступного ж дня на так званій Хрестовій дорозі сходиться “переберія” з трьох вашковецьких кутів: Гнатишиного, Затеплишеного і Горішнього. Тут “ведмеді” міряються силами, “діди” братаються з “циганами”, “баби” лякають малоліток, а “козаки” намагаються підтримувати порядок, а цьогорічній “переберії” у Вашківцях можна було побачити і видатні політичні фігури, такі як “Бен Ладен” чи “Володимир Путін”.
Усе це дійство закінчується купанням перебраних у потічку Глибічок, що у Долішньому куті. Учасники обливають один одного холодною водою, а найбільше ж перепадає Маланці. Вашківчани вірять, що у такий спосіб перебрані можуть очиститись від “нечистої сили”, що пристала до них під час нічного обходу осель.

Людмила Щериля, Діана Гостюк
Науковий керівник – асист.Чеховський І.Г.

Використана література:
1. Матеріали   етнографічної   експедиції   ЧНУ   у   м.   Вашківці Вижницького району, 2002 р.
2. Курочкін В.О. Українські новорічні обряди: “Козак” і “Маланка”. -Опішне: Українське народознавство, 1995. – 392 с.