Обмеження монополізму і недобросовісної конкуренції в Україні

24 Червня, 20107:00 pm

0


Обмеження монополізму і недобросовісної конкуренції в Україні

ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ І НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ В УКРАЇНІ

Обмеження монополізму та забезпечення добросовісної конкуренції є необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності. Правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції! у підприємницькій діяльності визначені законами «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р,, «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. та «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р.

Економічна конкуренція – це змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку-

Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

–    на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

–    він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших еуб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів

. для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане станови^ ще суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Закон передбачає також випадки, коли монопольне становище на ринку товару займає кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним становищем на ринку, зокрема, визнається:

–    встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;

–    обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

–    обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

–    часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

–    суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно^виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.

Концентрацією визнається:

1)    злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;

2)    набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом:
–    безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується; призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

–    створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання;

3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

–    заявами суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, ус- . танов, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених Законом «Про захист економічної конкуренції» як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

–    поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

–    власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено,- щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов’язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк.

У випадках, коли суб’єкти господарювання зловживають монопольним становищем, Антимонопольний комітет та його територіальні відділення можуть накладати стягнення, в тому числі прийняти рішення про примусовий поділ монопольного утворення. Таке рішення підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Проявами недобросовісної конкуренції, зокрема, є:

–    неправомірне використання чужих позначень, упаковки, рекламних матеріалів;

–    неправомірне використання товару іншого виробника;

–    копіювання зовнішнього вигляду виробу;

–    порівняльна реклама;

–    дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця);

–    неправомірне збирання комерційної таємниці тощо.

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення Антимонопольним комітетом, його територіальними відділеннями штрафу у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особи, права яких порушено діями, що є недобросовісною конкуренцією, можуть звернутися до Антимонопольного комітету протягом щести місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися, що їх права порущено.

Антимонопольний комітет України є державним органом, покликаним забезпечувати відповідно до його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень,

Антимонопольний комітет України утворюється Верховною Радою, підзвітний їй, а у своїй діяльності підконтрольний Кабінету Міністрів України. Антимонопольний комітет утворюється у складі Голови і десяти державних уповноважених. В Автономній Республіці Крим та областях утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету.
Голова Антимонопольного комітету призначається Верховною Радою за поданням Голови Верховної Ради строком на сім років. Державні уповноважені призначаються на посаду Верховною Радою строком на сім років, але не більш як на два строки підряд. Державним уповноваженим може бути громадянин України, який досягнув ЗО років, має вищу, як правило юридичну чи економічну, освіту, стаж роботи за фахом не менше 5 років протягом останніх десяти років.

До компетенції Антимонопольного комітету належить:

–    контроль за дотриманням антимонопольного законодавства;

–    розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та винесення рішень за результатами розгляду;

–    звернення до суду чи господарського суду з заявами та позовами у зв’язку з порушенням антимонопольного законодавства, подання правоохоронним органам матеріалів про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

–    надання рекомендацій державним органам щодо вжиття заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції.

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.

http://sale-server.ru/ сервер proliant купить - hp сервер купить бу.