Оплата праці у вищій школі

29 Жовтня, 20125:12 pm

0


Оплата праці у вищій школі

Статтею 57 Закону України «Про освіту» (1996 р.) унормовується, що дер­жава забезпечує встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам на рівні, а науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів ІІІ і IV рівнів акредитації на подвійному рівні се­редньої заробітної плати працівників промисловості. Однак ця норма фактично не виконується.

Педагогічним, науково-педагогічним працівників навчальних закладів в уста­новленому порядку здійснюються виплати надбавок за вислугу років, а також за вчені звання і наукові ступені та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 р. № 1298, іншими урядовими актами вдосконалюється оплата пра­ці освітян. З 2008 р. запроваджується третій етап Єдиної тарифної сітки.

У вітчизняній статистиці загалом не публікуються виокремленні дані щодо заробітної плати працівників вищої школи. Водночас можна зробити опосередко­вані оцінки її рівня для науково-педагогічних працівників, зважаючи на те, що він приблизно дорівнює рівню оплати праці в такому підвиді економічної діяльності, як «Дослідження і розробки». У 2008 р. середньомісячна заробітна плата праців­ників цього підвиду становила 2336 грн, що складало лише 129% від середньої заробітної платні в економіці в цілому та 116% порівняно з промисловістю.

Отже, оплата висококваліфікованої праці науково-педагогічних працівни­ків поступається заробітній платі, приміром, державних управлінців (2336 грн. у 2008 р.). Це зумовлює відтік найбільш конкурентноздатних висококваліфікова­них фахівців в інші сфери економіки, розпорошення, надмірного сумісництва ка­дрового персоналу в багатьох вищих навчальних закладах з метою заробітчанства, відволікання від підтримання і зміцнення науково-педагогічних, дослідницько-інноваційних шкіл за основним місцем роботи, від професійного самовдоскона­лення, утрату молоддю мотивації до науково-педагогічної кар’єри.