Організація процесу випуску номера газети – Частина 2

Квітень 28th, 20126:23 pm

0


Організація процесу випуску номера газети – Частина 2

Організація процесу випуску номера газети – Частина 1

Випуск газети є найважливішим етапом газетного виробництва. Студенти повинні зрозуміти, що це – логічне завершення роботи редакційно-журналістського колективу, найбільш відповідальний момент у роботі газетярів, який до того ж має жорсткі рамки. Керує підготовкою і випуском номера газети секретаріат редакції газети. Ця робота складається з двох послідовних процесів – редакційного і друкарського.

Після того, як затверджено макет номера газети, основна робота переходить у відділ комп’ютерної верстки, де вже комп’ютерні верстальники і дизайнери за допомогою комп’ютерних видавничих програм (Page Maker, QuarkXpress та ін.) надають майбутньому номеру вигляд відповідно до композиційно-графічної моделі видання. Після підготовки електронного варіанта номера його виводять на плівки, з яких уже у видавничо-поліграфічному комплексі готують металеві форми, на котрих друкують наклад нового номера газети.

У світовій практиці виділяються п’ять основних груп газетних форматів: А2 (420×594; 365×510), А3 (297×420), західноєвропейський формат (315×470), таблоїд (300×370), А4 (210×297). З цих форматів в Україні широко використовують в основному три: А2, А3 та А4 і близькі до них.

Друкарський процес випуску номера є досить складним і відмітним від редакційного. Головну роль у цьому процесі відіграє поліграфічна техніка, завдяки якій на папір виносять текст та ілюстрації. Виведення зображення на папір здійснюють методом тиснення за допомогою металевих форм і фарби. Існує кілька способів друку і серед них: високий друк, глибокий друк, плоский друк (офсет). Ці три види друку найбільш поширені у газетному виробництві.

У поліграфічному процесі розрізняють друковані (літери, цифри, знаки, лінійки тощо) й недруковані (пробіли) елементи. Для того щоб краще орієнтуватися в процесі друкарської підготовки номера видання, треба ознайомитися зі спеціальними термінологією та системою вимірювання, що використовують в цьому процесі.

Для визначення розмірів друкованих форм, окремих елементів текстових друкованих форм у поліграфічному виробництві використовують друкарську систему мір або типометрію. ЇЇ вперше застосував паризький друкар П’єр Симон Фур’є (1712-1768). У 1764 р. в Парижі з’явилася книга “Друкарський посібник, корисний для літераторів”, в якій були викладені основи типометрії. У 1785 р. типометричну систему вдосконалив французький друкар Дідо, тому її часто називають системою Дідо. В основу системи покладено французький дюйм, що дорівнює 27, 07 мм.

Газетну площу вимірюють не в сантиметрах, а в пунктах і квадратах (по горизонталі) та рядках (по вертикалі). В типометричній системі мір основна одиниця вимірювання – пункт (дорівнює 0, 376 мм). Більш крупні одиниці виміру цієї системи – цицеро дорівнює 12 пунктам та квадрат дорівнює 48 пунктам або 4 цицеро).

Типометричну систему використовують для вимірювання кегля шрифту набірних матеріалів, формату полос, рядків, кліше.

Кегль набірних матеріалів вимірюють в пунктах, формат полос, рядків – квадратах, формат набору – квадратах або цицеро.

Розповсюдження, експедиція та доставка періодики. Шлях періодичного видання до читацької аудиторії не може закінчитися підписанням номера до друку. Існують поважні системи розповсюдження періодичних видань, які журналістові необхідно знати.

Студентові потрібно засвоїти, що надійна і вчасна доставка періодичного видання можлива лише за умови своєчасного закінчення роботи над номером як в редакції, так і в типографії.
Під час проведення передплатної кампанії редакціям необхідно проводити цілий комплекс заходів щодо привертання додаткової уваги читачів до видання. Сюди можна віднести різноманітні анкети, читацькі конференції, масові акції редакції. Останнім часом відділи маркетингу і реклами редакцій звертають свою увагу на поліпшення зв’язку з розповсюджувачами газет, на яких припадає більша частка продажу накладу видання.

Студенти мусять мати уявлення про сучасні системи розповсюдження преси – як через підприємства (Укрпошта, КП “Преса”, численні кур’єрські бюро тощо), так і за допомогою децентралізації друку накладу (для центральних видань).

**********

+ високий друк – спосіб одержання відбитків, поліграфічна форма якого має підвищені друкуючі й поглиблені недрукуючі елементи. Формами є металевий набір, виготовлене у цинкографії растрове чи штрихове кліше, ліногравюра, ксилографія, стереотип. Методом високого друку випускали більшість періодичних та книжкових видань до переходу на офсет.
+ інфографія – нова західна техніка подачі інформації за допомогою схем, графіків, мап, логотипів тощо.
+ глибокий друк – спосіб одержання відбитків, при якому друкуючі частини знаходяться нижче поверхні форми. Цим методом випускали і частково випускають ілюстровані альбоми, журнали, поштові листівки.
+ плоский друк – спосіб одержання відбитків за допомогою металевих форм, друкуючі й недрукуючі елементи яких практично лежать в одній площині. Ґрунтується на принципі зволоження жирною (чутливою до фарби) речовиною друкуючих ділянок і водою (нечутливою до фарби) недрукуючих ділянок. Відбиток одержують після кожного зволоження і закачування форми фарбою. Цим способом випускають плакати, картини, багатокольорові журнали. Цей вид друку майже повністю замінений офсетом.
+ офсет (від англ. оffset – передавати з чогось) – різновид плоского друку, що застосовують для відтворення графічних і текстових оригіналів за допомогою проміжного еластичного (гумового) циліндра. Його друкарські форми виготовляють фотомеханічним способом на алюмінієвих, цинкових чи біметалевих пластинах товщиною 0,6-0,8 мм і мають не дзеркальне, а пряме зображення. Офсетний спосіб не потребує накладання товстого шару фарби, запобігає зношенню друкарської форми, дає можливість використовувати папір нижчих якостей.
+ пункт (від лат. punctum – точка) – найменша типометрична одиниця, що в європейській друкарській системі дорівнює 1/48 частини квадрата, або 0,376 мм (1/72 частина фр. дюйма).
+ квадрат (від лат. quаdratus – чотирикутний) – основна одиниця типометричної системи мір (48 пунктів, або 18,04 мм). Її використовують для вимірювання розміру шрифтів, ширини і висоти колонок чи сторінок, роз-мірів кліше тощо.
+ цицеро – 1) друкарський шрифт, розміром (кеглем) 12 пунктів (4,51 мм). Ним вперше в 1467 р. Шиффер надрукував листи Цицерона; 2) одиниця вимірювання в типометрії дорівнює 12 пунктам, або ¼ квадрата.
+ пробіл – проміжки між літерами, словами, рядками, колонками друкарського набору.