Організаційні форми виховної роботи

Травень 12th, 201111:34 am

0


Організаційні форми виховної роботи

Організаційні форми виховної роботи

1. Позакласна виховна робота – це різноманітна діяльність вчителів, вихователів, що здійснюється в позаурочний час і спрямована на виховання учнів. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкуванні. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику.

Позакласна виховна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, і розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організацію дозвілля та культурного відпочинку.

Форми виховної роботи- це варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. До них належать такі :

–          Класна година передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.

Рекомендації щодо проведення класних годин :

1) систематичність проведення;

2) актуальність тематики;

3) уникнення аналізу діяльності учнів впродовж значного проміжку часу;

4) чіткий план та мажорний тон спілкування;

5) вільне висловлювання думок учнями;

6) розробка тематики класних годин відповідно до побажань учнів.

–          Етична бесіда спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загально людськими і національними, морально-духовними цінностями.

Методичні правила проведення етичних бесід :

1) бесіду проводить класний керівник або вихователь групи подовженого дня;

2) тривалість бесіди залежить від віку учнів (104 класи – 25-30 хв; 5-7 класи – 30-40 хв; 8-11 класи – до 45 хв.);

3) тема бесіди залежить від віку учнів, рівня підготовки колективу, взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві;

4) організація бесіди відбувається за такими етапами : підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінювання вчителем рівня сформованості в учнів моральних навичок і норм.

5) в старших класах етичні бесіди замінюють дискусіями і диспутами.

–  Зустрічі з відомими людьми носять профорієнтаційний характер чи спрямовані на розвиток моральних та громадських якостей учнів.

–   Обговорення книг, читацькі конференції влаштовують для пропаганди художньої та науково-популярної літератури, активізації самостійності учнів в оцінних судженнях та думках.

– Масові свята.

– Змагання, конкурси та олімпіади.

2. Система колективного творчого виховання була створена російським педагогом Ігорем Івановим у 60-і роки 20 століття. Основними перевагами колективного творчого виховання є :

– Соціальна спрямованість діяльності. Уся колективна творча діяльність має бути спрямована на поліпшення роботи школи, особлива увага приділяється утвердженню соціальної та моральної справедливості, допомозі соціально незахищеним верствам населення; на основі колективного творчого виховання формується громадянська позиція учнів.

– Турботливі стосунки в колективі. Інтерес до спільної діяльності формується на основі доброзичливих щирих та демократичних стосунків. Такі стосунки не заперечують вимогливості, але змінюють її характер. Вимоги висуває не педагог , а спільна справа.

– Поділ колективу на міні-колективи. Міні-колектив (3-10 осіб) обговорює важливі проблеми, пропонує варіант своїх рішень. Такі колективи є постійними або тимчасовими, критерієм поділу є інтереси та прагнення вихованців.

– Колективні творчі справи. Вони є формою організації колективної творчої діяльності, а також основним виховним засобом.

– Чергування творчих доручень передбачає періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування доручень між міні-колективами. Планування діяльності, внаслідок якого кожний з учасників колективу обов’язково задіяний до обговорення та організації справи.

– Різноманітність діяльності. Справи поділяють на : організаційні, суспільні, пізнавальні, трудові, художньо-естетичні і спортивно-оздоровчі.

Кожну колективну творчу справу очолює рада, чисельність якої залежить від масштабів та характеру роботи.

3. Колективне планування виховної роботи передбачає 6 послідовних етапів :

1) попередня робота вихователів. Цей етап охоплює визначення ролі колективних творчих справ в житті колективу, формування виховної мети, обмірковування варіантів роботи і настановної бесіди;

2) колективне планування – колективне уточнення мети діяльності колективу, збір. Аналіз та узагальнення інформації, визначення завдань з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання, вибір керівних органів, членів ради. На цьому етапі кожен висловлює свою думку та обмірковує пропозиції товаришів;

3) колективна підготовка роботи. Рада уточнює та конкретизує план підготовки та проведення, організовує його виконання, створює міні-колективи та дає їм завдання;

4) реалізація колективної творчої справи;

5) колективне підбиття підсумків колективної творчої справи охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлюється : що і завдяки чому вдалося зробити, що було позитивного і негативного. Узагальнені думки міні-колективів обговорюються на загальних зборах.

6) найближчі справи. Після завершення 1 справи вихователь пропонує учням нові.

4. Позашкільні навчально-виховні заклади – заклади освіти, які дають змогу дітям виявити свої творчі здібності, одержати додаткову освіту, підвищити можливості у професійному становленні та забезпечують соціальний захист. Поділяються на комплексні та профільні. Дитячо-юнацькі центри туризму та краєзнавства, дитячі театри, дитячо-юнацькі кінотеатри, центри науково-технічної творчості, школи образотворчих мистецтв, музичні школи, центри і станції юних техніків, дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячі бібліотеки.