Основні принципи перевірки і оцінки знань учнів

Січень 15th, 20141:12 pm

0


Основні принципи перевірки і оцінки знань учнів

Перевірка і оцінка знань, умінь та навичок учнів у школі – не самоціль. Вона становить складову, органічну частину всього навчально-виховного процесу і повинна відповідати навчально-виховним завданням школи.

Правильно, всебічно виявити знання і навички учнів учитель може лише в процесі їх навчальної і практичної діяльності. Саме це вказує на органічний зв’язок перевірки і оцінки знань учнів з навчально-виховним процесом в цілому.

Провідним у перевірці і оцінці знань, умінь і навичок є зв’язок їх з життям, з практикою. Це має визначати не тільки завдання, спрямованість самої перевірки, а й форми, методи її проведення, критерії оцінки. З цього випливає, що вчитель повинен перевіряти й оцінювати знання на всіх етапах навчального процесу, у зв’язку з різносторонньою діяльністю учнів, враховуючи при цьому не тільки їх фактичні знання, а й практичні навички, уміння застосовувати ці знання на практиці, в житті.

Перевірка знань учнів на уроці починається вже під час сприймання ними нового навчального матеріалу і становить неодмінну складову частину процесу усвідомлення і закріплення, глибокого засвоєння знань, що здійснюється на наступних етапах уроку.

Перевіряючи під час подачі нового матеріалу знання учнів, учитель виявляє розуміння ними матеріалу, уточнює їх уявлення, правильність сформованих у них понять, зв’язаних з опануванням навчального матеріалу. При цьому слід виходити з того, що чим складніший матеріал для сприймання, тим більше зусиль докладають учні для опанування його, тим потрібнішою стає перевірка знань. Ще більшого значення набуває перевірка і оцінка знань під час закріплення і практичного застосування знань.

Отже, освіта в Україні розвивається, а перевірка і контроль допомагають учням свідоміше сприймати, засвоювати, закріплювати в пам’яті навчальний матеріал, сприяють тому, що знання стають надбанням учнів, перетворюються у керівництво до дії.

Перевірка і оцінка знань, умінь та навичок учнів повинна бути систематичною. Тільки систематична перевірка робить контроль дійовим педагогічним засобом, привчає учнів до систематичної праці, дає змогу вчителеві вчасно виявити прогалини в їх знаннях, вжити заходів проти відставання окремих учнів.

Перевірка і оцінка знань, умінь та навичок учнів повинна бути індивідуальною, виявляти знання кожного учня, його роботу, ставлення до навчання і праці і т. д. Індивідуальна перевірка сприяє встановленню безпосереднього контакту вчителя з учнем, дає йому змогу глибше, повніше виявити рівень знань, умінь, навичок кожного учня, знати особливості його пізнавальної діяльності – сприймання, запам’ятовування і засвоєння знань, мислення.

Знаючи особливості кожного учня, його здібності, ставлення до навчання і праці, вчитель має можливість конкретніше, оперативніше керувати навчальною діяльністю, вчасно усунути причини, що негативно позначаються на праці окремих учнів диференціювати навчальні і практичні завдання, подати індивідуальну допомогу.

Принцип індивідуального контролю передбачає частіше опитування тих учнів, які з певних причин працюють менш старанно, відстають у навчанні, потребують систематичного нагляду і допомоги.

У перевірці знань учнів не повинно бути формалізму і лібералізму. Суб’єктивізм, так само як і лібералізм, у перевірці і оцінці негативно позначається на ставленні учнів до навчання, підриває авторитет самого вчителя. Тому абсолютно неприпустимий будь-який тиск, втручання з боку адміністрації школи, органів народної освіти, батьків у справу оцінки знань, яку визнав за потрібне виставити вчитель.

Педагогічно правильний підхід до перевірки знань сприяє піднесенню в учнів інтересу до навчання, наполегливості в роботі, прагненню добитись кращих успіхів, забезпечує потрібний контакт у роботі вчителя і учнів.

У перевірці й оцінці знань учнів важливо додержувати педагогічного такту. Незадовільна оцінка роботи не повинна пригнічувати учня, спричинятись до небажання вчитись. Учитель, який уважно ставиться до учнів, правильно, об’єктивно оцінює їх знання, бачить позитивне в кожного з них і спирається на це позитивне, завжди досягає бажаних успіхів. Розкриваючи кращі позитивні сторони учня, він допомагає йому самому знайти віру в свої сили й добитись успіхів у навчанні, опануванні умінь та навичок.

Знання учнів учитель повинен перевіряти і оцінювати на основі додержання єдиних педагогічних вимог.

Ці вимоги такі:

а) об’єктивно виявляти рівень, міцність і усвідомлення знань, умінь і навичок;

б) оцінювати знання, вміння і навички відповідно до встановленого критерію і норм оцінок; в) виявляти певну вимогливість до учнів.

Це стосується як окремого вчителя, так і педагогічного колективу в цілому.

Забезпечення єдності вимог при перевірці і оцінці знань має важливе педагогічне значення. Там, де вимогливість стає правилом педагогічного колективу, характерною рисою стилю роботи шкода, там в учнів виробляються навички сумлінно виконувати будь-які навчальні чи трудові завдання, виховується почуття індивідуальної і колективної відповідальності, активізується навчально-трудова діяльність всього учнівського колективу.

У шкільній практиці нерідко можна натрапити на факти, коли один і той самий рівень знань учителі різних шкіл і навіть тієї самої школи оцінюють по-різному. Це дезорієнтує учнів, знижує виховну і навчальну роль оцінки, підриває авторитет самого вчителя. Єдність педагогічних вимог означає, що знання учнів завжди і скрізь треба оцінювати однаково.

^Знання учнів оцінюють за п’ятибальною системою.

Диференційовані оцінки дають можливість точніше встановити обсяг і якість знань, умінь, навичок учнів, результатів виконуваної роботи, вони сприяють виробленню прагнення працювати краще, щоб добитись вищого рівня знань.

Перевірка знань учнів повинна мати навчальний характер, тобто сприяти розширенню і поглибленню набутих знань, умінь і навичок, збагаченню їх.

У системі контролю істотне значення має розуміння самими учнями ролі перевірки і оцінки знань для піднесення якості навчальної роботи.

Усвідомлення ролі перевірки і контролю є важливим фактором, який визначає активність учнів під час опитування, виконання контрольних робіт чи інших видів перевірки знань, зобов’язує їх вести боротьбу з підказуванням, списуванням, свідомо ставитись до перевірки і оцінки своїх знань.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто