Особливості аналізу тематичної літератури у ході навчання

Серпень 14th, 201311:40 am

0


Особливості аналізу тематичної літератури у ході навчання

У інформатизації різних сфер життя суспільства дуже популярним стало поняття інформаційної праці. Вона є невід’ємною частиною життя людей, що працюють в самих різних областях, що вимагають постійного і оперативного забезпечення інформацією. Інформаційна праця вимагає професіоналізму, тобто знання особливих стратегій і тактик його реалізації, і спирається на здатність людини вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Оскільки одним з головних джерел інформації залишається текст, то дуже важливо знати ефективні прийоми його сприйняття, осмислення і переробки.

Оволодіння навичками текстової діяльності є досить актуальним в загальній системі професійної підготовки фахівців різних профілів. На частку викладачів філологічних дисциплін випадає відповідальна місія – навчити студентів раціональним способам освоєння і переробки інформації в процесі читання тексту. Формування навичок інформаційно-аналітичної роботи в повній мірі сприяє вивчає читання.

Текстова діяльність у процесі вивчаючого читання націлена на: максимально повне розуміння, глибоке осмислення і міцне запам’ятовування текстової інформації; побудова тексту з метою адекватної передачі вивченої інформації з різним ступенем її компресії і трансформації; породження власних текстів інтерпретаційного характеру на матеріалі витягнутої раніше інформації.

Навчання прийомам вивчаючого читання доцільно проводити на практичних заняттях з дисципліни “Іноземна мова” на матеріалі навчальних текстів. За семантико-стилістичним характеристикам навчальні тексти є зразками наукового стилю мови і характеризуються логічністю, точністю вираження думки, послідовністю викладу, насиченістю інформацією. Будучи моделлю наукових текстів, вони відрізняються відносною простотою синтаксичних конструкцій, їх повторюваністю, мають подібні композиційні характеристики. Навички, набуті при пильному читанні навчального тексту, майбутні фахівці зможуть використовувати при роботі зі спеціальною літературою, що відрізняється високим ступенем складності.

В основі текстової діяльності при пильному читанні лежить методика поступового “занурення” в текст, яке реалізується як мінімум на чотирьох рівнях засвоєння його смислової інформації: рівень загального сприйняття змісту текстового матеріалу; рівень виявлення композиційно-смислової структури тексту; рівень вичленування ключових одиниць тексту; рівень моделювання текстової інформації.

На кожному з перерахованих рівнів з текстовим матеріалом в процесі його читання виконуються певні навчальні дії, організовані за принципом ускладнення операцій. Їх виконання передує первинне уважне читання тексту.

На першому рівні засвоєння інформації виявляється загальне сприйняття змісту текстового матеріалу, що виявляється в умінні визначати: комунікативну мету автора при розробці теми: наприклад, повідомити інформацію, переконати читача в істинності передбачуваної думки; провідний тип мовлення (розповідь, опис, міркування), використовуваний автором для розробки теми відповідно до комунікативної метою; основну ідею тексту з опорою на триєдність: тема-комунікативна мета – провідний тип мовлення.

Визначення композиційно – смислової структури тексту відбувається на другому рівні освоєння текстової інформації. Виявлені компоненти записуються у вигляді плану (в назвах пунктів заявлені мікротеми тексту). Кожен пункт плану співвідноситься з певним сегментом тексту (назвемо його мікротекстом), який може бути більше абзацу, дорівнює абзацом або менше абзацу. Суворого паралелізму між компонентами композиційно-смислової структури тексту і діленням його на абзаци не існує.

На третьому рівні засвоєння матеріалу слід виходити з того, що текст неоднорідний за своєю інформаційної насиченості. Метою даного етапу роботи є виокремлення та послідовне підкреслення або виписування ключових одиниць інформації кожного мікротексту (слів, словосполучень, речень). Саме вони несуть найбільшу смислове навантаження і складають ключове семантичне поле тексту.

У ролі смислових опор у навчальному тексті, як відомо, виступають терміни та термінологічні словосполучення. Розуміння їх сутності значно полегшує розуміння тексту в цілому, тому процес виявлення ключових знаків при необхідності потрібно супроводжувати їх семантизації, в результаті якої відбувається не тільки повторення вивчених раніше наукових понять, а й розвиток семантичної здогадки, що виявляється в умінні самостійно формулювати значення терміну або термінологічного словосполучення з опорою на контекст.

Ключові одиниці тексту розрізняються за ступенем інформативної та смислової значущості. Найбільш вагомі будуть використовуватися на четвертому, найбільш складному, рівні засвоєння матеріалу – рівні моделювання текстової інформації, націленому на створення моделі тексту, тобто комплексу словесно-графічних символів, що відображають його основний зміст, структуру, логіку авторської думки.

Модель тексту, відображаючи релевантні, істотні з точки зору дослідження властивості оригіналу і відволікаючись від несуттєвих, може виступати як деякий абстрактний об’єкт, образ тексту і володіє пояснювальною силою. Між компонентами моделі існує причинно-наслідковий обумовленість, що грає чималу роль для запам’ятовування і адекватного відтворення змісту тексту.

На заключному етапі роботи створена модель використовується як зорова опора для побудови усного тексту, що передає зміст прочитаного матеріалу з подальшою оцінкою його з точки зору достатності чи надмірності інформації.

Навчання прийомам вивчаючого читання, без сумніву, дозволить майбутнім фахівцям досягти рівня зрілого читання, яке характеризується автоматизмом перцептивної обробки сприйманого друкованого матеріалу і адекватністю рішення смислових завдань, які виникають в ході мовної діяльності. Процес читання, здійснюваний за запропонованою нами моделі, перетворюється на активний творчий процес, спрямований на глибоке осмислення тексту, правильну його інтерпретацію, і забезпечує готовність учня до серйозної інформаційно-аналітичній роботі.