Особливості функціонування заперечення у мові творів Григорія Косинки

Жовтень 2nd, 20113:00 pm

0


Особливості функціонування заперечення у мові творів Григорія Косинки

Особливості функціонування заперечення у мові творів Григорія Косинки

Одне з важливих місць у процесі збагачення української мови виражальними засобами шляхом поповнення лексики та фразеології, витворення індивідуально-авторських тропів займає письменник-новеліст  Григорій Косинка, творчість якого з певних ідеологічних міркувань довгий час замовчувалась.

Григорія Косинку високо цінував Василь Стефаник, “вважав своїм продовженням” і лагідно називав “сином з Дівич-гори”. Його можна справедливо назвати одним з найяскравіших і найсамобутніших письменників лірико-імпресіоністичної прози початку XX ст. За художнім світобаченням він суттєво відрізняється від митців свого покоління. Письменник сприймає довколишню дійсність такою, якою вона є: без прикрас і надмірних ілюзій, бачить світ недосконалим, часто несправедливим, жорстоким, але водночас неповторним і прекрасним кожної миті.

Мові цього письменника приділено ще мало уваги, тому метою нашого дослідження є один з аспектів мовостилю письменника – засоби вираження заперечення.

За словником лінгвістичних термінів Ганича Д.І. і Олійника І.С., заперечення – це вираження за допомогою лексичних, фразеологічних чи синтаксичних засобів того, що зв’язок між членами речення мислиться як такий, що реально не існує. Заперечення в українській мові виражається за допомогою часток не, ні, слів немає (нема), не було, не буде; за допомогою інтонацій (експресивне вираження у стверджувальному реченні). Стосовно цього заперечення буває абсолютне і подвійне [1,81-82].

Аналізуючи мову творів Григорія Косинки, ми виявили чималу кількість конструкцій із абсолютним запереченням, наприклад:

-Ні, ні, не крути головою, бо це так [2,75].
Не доказала і залилась дрібними, як горох, сльозами [2,38].
– Ой, ні – це не пристріт, – а боротьба: ми, як ти казав на сході,  ” вороги” [2,63]
Заплакали села… Уже не чути, як гукає гармата [2, 451].

Подвійне заперечення зустрічається рідше у досліджуваному матеріалі, як-от:

Місяця вже ніхто не ловив на синій налигач увечері, ні, Просто він сам любовно заплутувався [2, 66].
Гордієнко ніколи не бачив таким Костя; йому здавалося в 9Н0Х Костя цвіла тепер блискавка ненависті… [2, 80].
-Нічого, сину, я не плачу, самі сльози ллються [2, 30].
– У нас з Матвієм барабан ніколи не забивався соломою [2,111].

Варто зазначити, що однією з особливостей мови творів Григорія Косинки є вживання фразеологічних зворотів із запереченням. Ми виявили декілька таких фразеологізмів у аналізованому матеріалі, наприклад:

-Ходім до церкви, там люду-яблукові нема де впасти… [2,98].
– Не плач, дочко, не ти перша, не ти —остання [2, 108].
… материні сльози: “І голки за сльозами не втягнеш, і нитки Ні бачиш за кулаками… ” [2, 107].

Отже, проаналізувавши мову творів Григорія Косинки, мож-Ш зробити висновок, що найбільш уживаним є заперечення абсолютне, рідше зустрічається подвійне заперечення. Своєрідною ж особливістю лексики творів письменника-новеліста є ІИКористання фразеологізмів із загальною семантикою заперечення.

Оксана Гелка
Науковий керівник – доц. Бережан Л.В.

Використана література:
І,   Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.:
“Вища школа”, 1985. – С. 81-82. І.   Косинка Г.М. Гармонія К: Дніпро, 1988.
І,   Якимів О. Особливості художніх текстів Григорія Косинки // Дивослово, Київ, КП Редакція журналу “Дивослово”, 1999. -№11.