Особливості механістичного світогляду

Вересень 23rd, 20116:19 am

0


Особливості механістичного світогляду

Особливості механістичного світогляду

Історики науки вважають, що Галілей заклав основи методології теоретичного рівня фізичного пізнання. На відміну від Бекона і Декарта, Галілей не залишив систематичного викладу своїх уявлень про метод наукового пізнання. Численні дослідження філософів, методологів та істориків науки, здійснення на основі однобічного виокремлення певних рис. сторін методу Галілея не дозволили в повному обсязі розкрити зміст цього методу. Вдалу спробу реконструювати головні риси методу Галілея зробив Б. Я Пахомов [1].

Лінійний характер методології Галілея ввійшов у фізику Нового часу ” одягненим” в ідею, що загальний принцип побудови цілісної картини світу, пояснюючи всі явища наукової теорії повинен виходити із загальної фізичної картини світу. Ввівши в процес пізнання теоретико-математичні образи об’єктів, що складені з частин з певними властивостями, він проводить з ними мисленні експерименти, аналіз яких дозволяє виводити логічні наслідки принципового значення [2].Зокрема, він теоретично передбачив фундаментальний принцип (закон) про тотожність інертної та гравітаційної маси. Незважаючи на те, що фундаментальну теорію руху Галілею побудувати не вдалося, він максимально наблизився до введення цілого ряду основоположних теоретичних ідеалізацій, що дозволили в подальшому відкрити фундаментальні закони механічного руху, опираючись на тотожність образу Всесвіту-машини з методом теоретичного моделювання природних явищ і процесів.

Галілей максимально наблизився до ідеалізації основного елементарного процесу – форми руху. Декарт доповнює його сформулювавши два вихідні закони руху[3]. Ньютон формулює вихідні положення щодо властивостей простору і часу, вводить уявлення про абсолютний простір і абсолютний час на “стику” фізики, математики, філософії. теології. Введення системи координат і розробка математики змінних величин дали дослідникам універсальний засіб теоретичного зображення механічного руху, що поєднує в собі високий ступінь абстрактності і чуттєво доступної наочності [4].

Розвинене теоретичне знання в тій чи іншій галузі фізики –  це  багаторівневе  системне  утворення,  що  будується   за допомогою специфічної логіки конструктивного моделювання. Загальний багатофакторний образ фізичного світу різнобічно спирається     на     певну     конкретизацію     фундаментальних світоглядних, філософських категоріальних систем і принципів. Так, образ матеріальної точки, що переміщується в просторі з плином часу, був конкретизацією загальних світоглядних уявлень про матерію, рух, простір і час. Закони механіки конкретизували філософські уявлення про причинність і закономірності. Тому для природодослідників і філософів  в умовах XVII- XVIII століття нормою науковості виступає тотожність, збіг уявлень механічної картини  світу  з  філософськими  категоріальними системами.    Зміна фізичних картин світу веде до створення ілюзій типу “зникнення” матерії, причинності тощо. Справа в тому, що ідеалізований образ картини світу не стільки забезпечує наочність     теоретичних     абстракцій,      скільки     сутність спостережуваних    явищ    і    процесів.    Скажімо,    ідеалізація матеріальної   точки   дозволяла   наочно   представити   образ матеріального тіла як системи точок, а її траєкторію в тримірній системі координат – наочним зображенням реальної траєкторії тіла. Але це вже наочність нового рівня, яка не тотожна наочності буденного досвіду   Прикладом  цього  є  теоретичний  образ прямолінійного рівномірного руху без впливу зовнішніх сил [4].

Віктор Андрієвський
Науковий керівник – проф. Вовк С. М.

Використана література:
1.Пахомов Б.Я. Становление современной физической картины мира. -М: Мысль, 1985. -270 с.
2.Маник О.М. Багатофакторний підхід в теоретичному матеріалознавстві. – Чернівці: Прут, 1999.- 432 с.
З.Декарт Р. Избранные произведения. – М.: Мысль, 1950. – 710 с.
4.Вовк СМ. Філософські основи природознавства. – Чернівці: Прут, 2001.-c.20-30