Освітній туризм як засіб підвищення кваліфікації персоналу

9 Липня, 20149:20 am

0


Освітній туризм як засіб підвищення кваліфікації персоналу

Динамічність і висока швидкість змін у всіх сферах суспільного життя, глобальні процеси у світовій економіці, формування нових вимог до освіти з професійної підготовки майбутнього працівника підкреслюють важливість процесу адаптації людини в суспільстві.

Роботодавець зацікавлений в скороченні часу адаптації дипломованого фахівця до умов праці. Тому показником ефективності функціонування системи вищої освіти та економіки в цілому служить затребуваність випускників на ринку трудових ресурсів і їх здатність вирішувати поставлені завдання.

Тим самим, відбувається інтеграція вищої школи в економічну сферу суспільного життя. Система освіти в цьому контексті покликана сформувати у молодого фахівця професійні якості, необхідні для успішної конкуренції.

Разом з тим, невідповідність можливостей вищої школи та потреб ринку праці призводять до того, що підготовлені фахівці залишаються невлаштованими. Згідно з міжнародним аналітичного огляду, Україна, маючи відносно високі показники охоплення населення вищою освітою (10-е місце), систематично втрачає позиції в оцінках якості освіти. Насамперед, це стосується загальної оцінки якості освіти.

В такому випадку з’являється потреба у реформуванні системи вищої освіти для майбутніх абітурієнтів та популяризація освітнього туризму серед трудових ресурсів нашої країни.

Побачити нові місця, поспілкуватися зі спеціалістами-колегами та набути нових знань шляхом підвищення кваліфікації це основні переваги наукового туризму. Наші робітники можуть навчатися на найкращих наукових курсах та повертатися додому розбудовувати свою країну. Більш детально про розвиток наукового та інших типів туризму у нашій країні можна за цією адресою в мережі: briztravel.com.

Необхідно підкреслити, що сучасний технічний рівень вимагає постійного оновлення знань, отриманих в процесі навчання, що також стримує процес адаптації і збільшує його тривалість. Дисбаланс між професійною освітою і працею обумовлений відсутністю достовірної інформації про реальні економічні потребах, низькою кваліфікацією випускників, масової професійною мобільністю внаслідок структурних змін в економіці.

Така тенденція посилюється з наростанням кризових явищ в економіці. Основні причини неможливості забезпечити працевлаштування випускників можна структурувати, виділивши декілька груп факторів.

До першої належать показники, що відображають недоліки ВНЗ щодо вирішення завдань підготовки фахівців: низька якість надаваних освітніх послуг, недостатня практична підготовка студентів, невідповідність матеріально-технічної навчальної бази рівню науково-технічного розвитку та ін..

Друга група чинників відображає взаємозв’язок ВНЗ та роботодавців: відсутність координуючих зв’язків між роботодавцями та навчальними закладами, незадоволення роботодавців професійними навичками і кваліфікацією працівників, невідповідність потребам ринку.

Третя група характеризує негативне зовнішній вплив на СВО: вплив внутрішньополітичних чинників, кризових явищ в економіці, які безпосередньо впливають на стан вищої освіти, вплив глобальних економічних процесів у сфері освіти, демографічну ситуацію та ін..

Літературні джерела:

Михайло Терованесов. Часові параметри ефективності функціонування системи вищої освіти. // «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії» // Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2014 р. – 250 с.