Педагогіка вищої школи в системі соціогуманітарного знання

Жовтень 28th, 20127:07 am

0


Педагогіка вищої школи в системі соціогуманітарного знання

Проблема ідентифікації місця педагогіки вищої школи в системі знання про людину та людський соціум передовсім пов’язана з різноманітними підходами як до визначення власне педагогіки, так і до розуміння поняття вищої освіти.

Щодо інтерпретацій педагогіки, то насамперед її розглядають як науку, про­те водночас і як мистецтво, практичну майстерність, що разом за великим ра­хунком спрямовані на дослідження та перетворення людини, як в інтересах її самої, так і суспільства в цілому. Крайні позиції (педагогіка вищої школи лише наука або тільки практика) менш поширені. Отже, педагогіка вищої школи є людинознавчою наукою та людинотворчою діяльністю, тобто виступає в двох іпостасях – педагогічної науки і педагогічної практики.

Такий дуалізм педагогіки вищої школи зумовлює її тяжіння як науки до прикладних аспектів досліджень, а як практики до наукоємких педагогічних технологій та науково обґрунтованих засад організації освітнього середовища і управління ним.

Разом з тим надзвичайна складність людини як біологічно-соціально-культурної істоти – найскладнішої з відомих системних утворень – зумовлює необхідність взаємодії педагогіки вищої школи з педагогікою взагалі та низкою інших наук, що осмислюють феномен людини на фундаментальному рівні – це психологія, філософія, соціологія, культурологія, синергетика, інформатика та багато інших. Запозичуючи окремі теорії, поняття, категорії, емпіричні дані, методи досліджень, педагогіка при цьому не розчиняється в інших науках, а зберігає свої специфічні об’єкт, предмет, розвиває власні гіпотези і теорії, поняттєво-термінологічний апарат, дослідницькі методи, бази даних.

Підходи до визначення вищої освіти (поширено – вищої школи) також різноаспектні. Один із міжнародно визнаних поглядів на вищу освіту полягає в її розгляді як певних вищих рівнів (етапів, циклів, стадій) освіти в її системній організації. А крім того, саме таких рівнів освіти, що характеризуються висо­кою інтелектуальною складовою, насамперед дослідницькою та інноваційною. Інший (дещо звужений) підхід до вищої освіти передбачає її розгляд як вищої ланки професійної освіти, орієнтованої на ринок праці. До речі, це зумовлює традиційне виділення професійної педагогіки як окремого розділу педагогіки, натомість педагогіка вищої школи відносно новий розділ.

Нарешті саме поняття освіти має багато (традиційних та інноваційних) трактувань. Найбільше дискусій розгорнуто навколо співвідношення понять освіта, навчання, виховання, формування, розвиток, соціалізація та з’ясування того, які з них слід віднести до основного, а які до суміжного поняттєвого апарату педагогіки. Особливо це стосується співвідношення освіти і виховання. Адже світовий освітянський загал майже не використовує поняття виховання, через яке здебільшого прийнято визначати педагогіку (педагогіка – наука про виховання) у вітчизняній теорії і практиці, відповідний термін по суті відсутній в англомовній освітній термінології. Багато наукових аргументів мобілізується також для уточнення того, чим точніше є освіта – процесом чи результатом, чи тим й іншим водночас.