Періодичне видання та його аудиторія – Частина 2

Квітень 30th, 20128:09 am

0


Періодичне видання та його аудиторія – Частина 2

Періодичне видання та його аудиторія – Частина 1

Дослідження аудиторії газети. Демократизація нашого життя, підвищення інтересу до громадської думки, необхідність вивчення її для подальшого, більш ефективного функціонування друкованих ЗМІ зумовлюють все ширше використання анкетування як методу заочного опитування читачів з метою збирання інформації. У його основу покладено анкету, вміщену на газетних або журнальних шпальтах, іноді – на окремому бланкові. Мета анкети – зібрати інформацію про роботу ЗМІ (їх взаємовідносини з аудиторією, ефективність журналістських матеріалів), якийсь бік політичного, громадського, господарського та культурного життя.

Анкетування має переваги над іншим методом – опитуванням, бо дає можливість виявити точку зору аудиторії при відсутності коштів і часу для відряджень і достатньої кількості респондентів; кореспондент не впливає своєю присутністю на відповіді читачів; організувати анкетування в газеті чи журналі неважко.

Анкети можуть мати одноразове чи багаторазове застосування. Для ви-вчення певної проблеми, контролю стійкості інформації, перевірки дієвості журналістських матеріалів через деякий час можна повторити анкетування.

Існують такі види анкетування: пресове, поштове, роздавальне, експертне. Вид, який використовують у газетах і журналах, соціологи називають пресовим (анкети друкують у пресі). Анкетний спосіб збору інформації приваблює журналістів малими витратами на його проведення, простотою й легкістю організації. Недолік – низький відсоток повернення анкет. Поштове анкетування дає вищий процент повернення анкет, коли в лист з анкетою вкладають порожній конверт з маркою та адресою редакції. Завдяки роздавальному опитуванню можна отримати найвищий процент повернення анкет. Журналіст роздає і збирає анкети прямо на місці; дозволяється повернути їх через певний термін. Проте це не гарантує, що анкету заповнять самостійно та повернуть. Експертне анкетування, яке передбачає опитування спеціалістів, компетентних осіб, можна провести як круглий стіл у редакції чи в якійсь установі. Відповіді читачів дадуть змогу виявити панівну точку зору, пропозиції тощо. Такий вид анкетування може бути і поштовим, але охоплювати не більше ніж 30-50 осіб.

Існує кілька правил складання анкет, але всі вони зводяться до того, що анкета має насамперед викликати інтерес у читача, бажання відгукнутися та дати ґрунтовні й щирі відповіді. У передмові до анкети важливо зазначити мету, завдання дослідження і наголосити на необхідності отримання від усіх читачів точних і повних відповідей. У анкеті треба ставити конкретні, суттєві, недвозначні, чіткі запитання, пам’ятаючи, що читачеві нікому роз’яснювати їх. Кожне запитання має підтримувати інтерес і серйозне ставлення до відповідей. Психологи рекомендують: щоб збудити й закріпити інтерес, особливу увагу доцільно звертати на перші запитання. Вони мають бути цікавими і досить простими, звичайно, при цьому слід враховувати інтелектуальний рівень опитаних. Далі можна переходити до складніших запитань. Щоб запобігти помилкам, перед тиражуванням анкети можна провести апробацію запитань, які вона містить, і внести корективи.

Студенти мають пам’ятати, що анкета являє собою не хаотичний набір запитань, а їх певним чином організовану послідовність. У кожному конкретному випадку має бути специфічна система, що залежить від мети анкетування і загальних характеристик опитаних.

Професор В. Лизанчук у своєму посібнику “Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці” ставить такі загальні вимоги до організації запитань в анкеті:

“1. Кілька питань на одну тему дають надійнішу й точнішу інформацію, ніж одне.
2. Не можна допускати поряд кількох запитань, що потребують відповіді “так” чи “ні”.
3. У деяких респондентів складається звичка відповідати на них однозначно: так, ні.
4. При постановці альтернативних запитань слід міняти їх порядок, щоб респондент не фіксував уваги лише на перших чи других варіантах.
5. Запитання в анкетах групують за темами. Спочатку слід давати зага-льні й відкриті, далі – більш специфічні й конкретні.
6. Всі групи запитань повинні бути логічно вмотивовані і складати єдність.
7. Для поступового і плавного переходу від теми до теми слід ставити кілька нейтральних або зв’язуючих запитань чи фраз типу: “А тепер перейдемо до проблеми…”.

Композиція анкет типова: передмова, основна частина, демографічна частина.

Запитання анкети розрізняють за змістом, формою, функціями. Типи запитань за змістом умовно поділяють на дві великі групи: фактографічні та оціночні. Перші дають можливість здобути правдиву інформацію про дійсні факти, події, явища, другі допомагають журналістам виявити думку опитуваних, їх враження, наміри. За формою розрізняються запитання: 1) відкриті й закриті (напівзакриті), 2) прямі й непрямі, 3) особові й безособові. За функцією запитання поділяються на фільтруючі й контролюючі.

**********

+ інформатори – особи, які самі не виступають у газеті як автори, а лише повідомляють журналістам про події, що можуть бути цікавими для редакції, новини в різноманітних сферах громадського життя;
+ консультанти – особи, компетентні в різних галузях знання, експерти, до яких співробітники редакції звертаються за консультаціями, порадами під час підготовки матеріалу до друку, коли виникають певні сумніви;
+ позаштатні автори – особи, що постійно виступають з публікаціями в часопису за певною тематикою, в якій вони є компетентними. Працівники редакції звертаються до них з проханням підготувати повідомлення – кореспонденцію, написати статтю на актуальну тему, взяти участь у дискусії на сторінках газети, надіслати відгук на певний виступ газети;
+ громадські кореспонденти – найбільш підготовлена частина авторів, які беруть активну участь у роботі редакції, її позаштатних структур – відділів, корпунктів, громадських редколегій тощо.
+ анкетування – форма програмного опитування, один з основних методів вивчення громадської думки. Вдаючись до методу анкетування, періодичні видання дізнаються про ставлення громадськості до творчої роботи редакції, збирають читацькі пропозиції, які можуть бути використані в діяльності журналістського колективу.