Підготовка викладача до проведення лекції

Грудень 17th, 20125:37 am

0


Підготовка викладача до проведення лекції

Лекція є чи не найскладнішою у плані підготовки та проведення формою організації навчання студентів. Складність зумовлена тим, що викладачеві необ­хідно досконало володіти знаннями науки, весь час стежити за її досягненнями, цікавитись новим у методиці викладання дисципліни, а не обмежуватися компі­ляцією змісту одного чи кількох підручників і передавати наукову інформацію без висловлювання власної оцінки і ставлення до того, про що розповідає студентам.

На етапі підготовки тексту лекції викладач:

1. Обмірковує перелік питань, які розкриє в лекції (власне складає план лекції), здійснює ретельний відбір наукового і фактичного матеріалу згідно програми.

2. Розробляє текст лекції, дотримуючись чіткої і логічної побудови матеріа­лу, виділяючи в ньому те, що на його думку студентам варто законспектувати.

3. Виокремлює об’єктивно складний теоретичний матеріал та приділяє йому у конспекті найбільше уваги.

4. Продумує приклади, додаткові аргументи, які роблять виклад яскравим і зрозумілим.

5. Добирає засоби наочності.

6. Передбачає можливі запитання студентів.

Основні завдання лекції у вищій школі – формування орієнтовної основи дій з подальшого засвоєння навчального матеріалу, надання студентам най­більш значущої інформації в плані її складності, неоднозначності тлумачення у різних джерелах, місця у професійній підготовці фахівців. Ретельно підготовле­на лекція є відображенням власних думок та поглядів викладача, свідчить про його ерудицію в обраній науковій галузі.

Лекція як форма організації навчання у вищій школі і публічна лекція сут­тєво відрізняються між собою за стилем викладу і змістом.

Оформлення лекції може бути різним – від повного розширеного конспек­ту до коротких стислих тез. Багато викладачів і щонайперше, недосвідчені, від­дають перевагу поширеному конспекту, який дозволяє нічого не пропустити, стежити за тим, щоб раціонально використовувався час, уникати непередбаче­них ситуацій, пов’язаних із забуванням частини тексту, пропусками матеріалу. Одну й ту саму лекцію у більшості випадків викладач читає один раз за весь навчальний рік, тож і план, і конспект завжди потрібні. Наявність конспекту надає викладачеві впевненості в тому, що весь матеріал належним чином опрацьова­ний і сформульований. Тільки наявність повного конспекту дозволяє викладачу передбачити, скільки часу потрібно для роботи з аудиторією за цим конспектом. Тобто, завдяки конспекту викладач уникає негативів, що можуть з’явитися на лекції через брак часу чи навпаки, через брак наукової інформації.

Дуже часто лекторів просять проводити лекції не лише для студентів, але і для молодшої аудиторії. Оскільки не всі батьки знають як підготувати дитину до садочка, тому є багато дітей, які не зможуть сконцентрувати всю свою увагу на лекції, тому лектору потрібно використовувати всю свою педагогічну майстерність, щоб зацікавити юних слухачів.

Досвідчені лектори завжди опрацьовують додаткові літературні джерела, їм відомі останні новини науки.

Лекції у вищому навчальному закладі складаються з логічно узгоджених трьох частин: вступної (вступу), основної частини, підсумку.

У вступній частині викладач повідомляє тему, мотивує її значення для піз­нання науки та фахової підготовки студентів, знайомить студентів з планом лекції, який вони записують або відразу, або у процесі читання лекції, та спис­ком рекомендованих літературних джерел.

Основна частина лекції повністю відведена викладу нового матеріалу. Важливо, щоб він здійснювався доказово, переконливо, супроводжувався вда­лими прикладами, демонстрацією різних видів наочності (якщо це лекції з при­родничих дисциплін) чи інших засобів завчання.

У підсумку лекції формулюється загальний висновок, викладач висловлює поради студентам щодо подальшого самостійного опрацювання матеріалу лек­ції, відповідає на їхні запитання.

Щоб вдало провести лекцію, викладач має досконало володіти знаннями, вміти логічно й доказово вибудовувати пояснення, а до певної міри, вміти імп­ровізувати. Лише з досвідом приходить усвідомлення, наскільки поширеним має бути конспект лекції, чи взагалі варто обмежитися планом і тезами, аби лек­ція була прочитана на належному рівні.