Підходи до вирішення проблеми незадоволеності освітнім процесом

12 Квітня, 201612:58 am

0


Підходи до вирішення проблеми незадоволеності освітнім процесом

У сфері підготовки сучасних педагогічних кадрів велика увага приділяється процесам становлення особистості викладача при зміні соціального, професійного, культурного статусу, майстерності викладання, педагогічного рівня в умовах інноваційних впроваджень відповідно до чинного законодавства і управлінських рішень в середині навчального закладу.

У багатьох випадках професійна мобільність викладачів гальмується такими стереотипами щодо інноваційних підходів у своїй діяльності, а саме:

– Відсутністю чіткого визначення поняття “інновація” в науковій літературі.

– Різними підходами при розгляді поняття “інновація” як конкретного засобу або процесу.

– Відсутність володіння технічними засобами навчання на достатньому рівні.

– Впровадження в педагогічний процес інновацій без досвіду роботи.

Такий шлях діяльності викладачів дисциплін сприяє їх професіоналізації і входження в інноваційне середовище, де відбувається настройка на самоорганізацію, самоконтроль, самоствердження як в колективі кафедри, інституту, університету, так і в колективі студентів, саморозвиток протягом навчального процесу.

Інновація в освіті – це специфічна форма управління розвитком освіти, що дозволяє системно змінювати структуру, зміст і організацію освітнього процесу в цілому.

Професійна педагогічна діяльність вимагає спеціальної освіти і здійснюється в спеціальних навчально-виховних і навчальних закладах. Спеціаліст діє свідомо, спираючись на систему принципів, правил, прийомів.

Проблеми незадоволеності освітнім процесом виділяє наступні проблеми:

– Незадовільне забезпечення матеріально-технічною базою;

– Недостатнє реформування вищої освіти для реалізації європейських стандартів;

– Необхідність в оновленні професійної підготовки викладача вищої школи;

– Неналежна якість освітніх послуг.

Викладачі, які є представниками інноваційного процесу, крім готовності і прагнення впроваджувати інновації, повинні мати належну підготовку для виконання покладених на них обов’язків.

Кожна з вище зазначених проблем повинні вирішуватися удосконаленням професійної мобільності викладачів починаючи від кафедральної роботи і рухаючись в напрямку інноваційного процесу, який реалізується:

– в європейських стандартах освіти;

– належною якістю навчання, виховання, розвитку особистості студента;

– зацікавленістю досягати високих результатів в процесі викладацької діяльності;

– оперативно реагувати на неоднозначні ситуації, які вимагають творчого та інноваційного підходу.

Завдяки інноваційним процесам відбувається:

– модернізація системи освіти в цілому;

– вдосконалюється професійна мобільність викладачів за рахунок нового в педагогічній науці і практиці;

– впроваджуються ефективні технології навчання і виховання студентів;

– формується пізнавальна діяльність до сучасних підходів і тенденцій роботи викладачів.

Отже, розвиток інноваційних процесів необхідно ретельно досліджувати в системі взаємозв’язку “викладач – технологічний прогрес”, що обумовлює професійну мобільність викладачів і їх можливість завжди бути на високому рівні з урахуванням вивчення і глибокого аналізу форм удосконалення навчального процесу.

Літературні джерела:

Тетяна Петренко, Отіч Олена Миколаївна. Впровадження інноваційних технологій при вдосконаленні професійної мобільності викладачів загальнотехнічних дисциплін автомобільного профілю. // “Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії”. – Переяслав-Хмельницький, 2016 р. – 313 с.