Початок давньоруської дипломатії

22 Травня, 20117:01 pm

0


Початок давньоруської дипломатії

Вивчаючи історію давньоруської держави, а точніше історію її зовнішньої політики, ми незмінно зустрічаємося з такою проблемою, як зародження давньоруської дипломатії. Маються на увазі форми, методи, засоби, за допомогою яких руська ранньофеодальна монархія здійснювала свої зовнішньополітичні цілі. Між тим історія дипломатії русів – тема спеціального дослідження, хоча поряд з цим твердженням закономірно виникає питання: чи доречно говорити взагалі про організацію дипломатичної діяльності руської держави стосовно IX ст.? Зрозуміло, що система давньоруської дипломатії, як і дипломатії будь-якої держави, не виникла несподівано й одразу в готових формах [3, с. 8-10].
Тому навіть поодинокі свідчення писемних джерел про дипломатичну практику давніх русів належить розцінювати не як випадкові, поодинокі факти, а як осколки хай примітивної, але еволюціонуючої з кожним десятиліттям дипломатичної системи ранньофеодальної держави, яка є відображенням процесу розвитку державності раннього середньовіччя.
Що мається на увазі під зародженням дипломатичної системи древньої Русі? Насамперед це зміст дипломатичних переговорів і дипломатичних угод, розширення кола і ступінь значення політичних питань, які в них піднімаються; втягнення у сферу дипломатичної активності Русі все більшої кількості держав і народів, генезис форм дипломатичних переговорів та угод, розвиток процедур та обрядів, які відбивають в певній мірі як зміст, так і форму переговорів і угод; зародження і розвиток посольської служби як такої.
Першим кроком до складання давньоруської дипломатики, був похід Аскольда на Візантію у 60-х роках IX ст. Учених давно цікавить питання, чому Аскольд, будучи у дуже вигідному положенні і якому ніщо не загрожувало, несподівано відступив. Про це не пишуть ні візантійські історичні твори, ні давньоруські літописи. Тому логічним виглядає давнє припущення, що відступ раті Аскольда від грецької столиці стався внаслідок таємних переговорів поміж Аскольдом і константинопольським імператором Михайлом [2, с. 16]. Хоча текст цієї першої міжнародної угоди Русі з Візантією залишився невідомим, але наступні дії руської раті на Закавказзі, яка ударила по васалах Арабського халіфату, підтверджує думку про існування “договору “миру і любові” між двома державами.
Першою повноцінною міжнародною угодою, яка поклала початок активній дипломатії Русі, заклала основи дипломатичних інституцій, була угода з Візантією 907 р. То вже був договір не Київського князівства, а Давньоруської держави, що стрімко складалася в період княжіння в Києві Олега.Писемні джерела донесли до нас усі етапи переговорного процесу, який розпочався між руською й візантійською сторонами після успішних військових дій Олегових дружин. Звичайно, русичі були не готовими вести діалог з греками на рівних: Олег, запросивши непомірну контрибуцію з Константинополя, відразу отримав згоду візантійської сторони, але в процесі переговорів грецькі дипломати зуміли переконати князівських послів і сума була значно зменшена. Вперше після антського посла Мезамира згадуються імена всіх послів, які представляли Київську Русь у візантійській столиці. Особливо цінним можна вважати уроки дипломатичного церемоніалу, якого строго дотримувалися у імператорському палаці і який послужив основою для закладання власного дипломатичного етикету. Але особливо важливими є тексти договорів 907 і 911 pp. [1], які підтверджують факт встановлення міждержавних відносин Русі й Візантії на найвищому рівні.

Тетяна Яцишина
Науковий керівник – асист. Ботушанський О.В.

Використана література:
1. Літопис Руський. – К.: Дніпро, 1989. – 591с.
2. Нариси з історії дипломатії України. ЛПід ред. Смолія В.А. – к.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
3. Сахаров А.Н. Дипломатия Древней Руси. – М.: Наука, 1980.