Погляд на можливості реалізації принципу систематичності та міцності знань

Червень 25th, 201410:50 am

0


Погляд на можливості реалізації принципу систематичності та  міцності знань

Принцип систематичності навчання у процесі навчання важливо додержувати певної системи і послідовності. Принцип систематичності навчання передбачає такий розподіл навчального матеріалу і таку послідовність викладання, які відповідали б логіці даного предмета і пізнавальним можливостям учнів.

Сучасна школа озброює учнів системою наукових знань, практичних умінь і навичок. А це вимагає, щоб вивчення окремих наукових дисциплін велось не ізольовано, не розрізнено, а в їх тісному зв’язку, у взаємозалежності, тобто в певній системі. Тільки чітка система наукових знань дає цілісний світогляд, забезпечує формування наукового кругозору учнів.

Під систематичністю навчання слід розуміти і таку побудову знань, коли вивчення нового матеріалу, тобто засвоєння нових знань, ґрунтується на раніш вивченому, засвоєному, органічно випливає з нього.

Правильно побудована система навчання є необхідною умовою формування в учнів системи наукових понять, установлення певних асоціативних зв’язків, глибокого розуміння об’єктивної дійсності.

Засвоєння учнями основ наук як закономірний процес руху від “незнання” до “знання”, від знань неточних і неповних до знань точних і повніших відбувається як послідовний і активний пізнавальний процес. Ця закономірність становить також одну з ознак принципу систематичності навчання.

Із сказаного про принцип систематичності навчання випливають такі дидактичні правила:

1. Вивчення нового навчального матеріалу повинно спиратись на раніше засвоєні знання, уміння та навички.

2. Навчальний матеріал треба розчленовувати на частини, окремі дози, логічно між собою зв’язані.

3. Після опанування кожної окремої частини слід робити загальні висновки, які випливають із змісту розглянутого матеріалу, теми, і кожну таку частину закріплювати в системі знань.

4. При вивченні теми уроку фіксувати увагу учнів на вузлових питаннях, які охоплюють матеріал в цілому, дають цілісне уявлення про суть предмета, явища, їх місце в системі знань.

5. При плануванні роботи продумувати систему уроків, органічно зв’язаних між собою, забезпечувати систематичне повторення, узагальнення і систематизацію навчального матеріалу з теми, окремого розділу програми і цілого курсу,

6. У процесі навчання забезпечувати міжпредметні зв’язки як неодмінну умову формування системи знань, практичних умінь і навичок, усвідомлення їх взаємозв’язку і взаємозалежності.

Також в наш час у навчанні використовуються сучасні інформаційні технології. Учні можуть з комп’ютерів розглядати потрібну літературу або перевіряти свої завдання за допомогою ГДЗ по математиці за 3 клас або інших корисних книжок.

Принцип міцності засвоєння знань: знання, практичні вміння і навички, що їх опановують учні, корисні, коли вони їх не лише усвідомлюють, а й міцно, ґрунтовно закріплюють в пам’яті, глибоко засвоюють.

Боротьба за міцність знань учнів є одним з найважливіших завдань школи, вчителя. А це здійснюється всім ходом навчання, правильною організацією пізнавальної діяльності учнів.

Знання міцно засвоюються, коли свідомо їх сприймають, коли в учнів утворюються чіткі, точні уявлення і поняття, різносторонні асоціації. Важливим фактором міцного засвоєння знань є ставлення учнів до навчального процесу – їх активність, самостійність у навчанні, інтерес, наполегливість.

Щоб знання стали міцними, їх слід пов’язувати з практикою, з працею. Зв’язок навчання з життям, із суспільно корисною продуктивною працею, отже, відкриває широкі можливості для вироблення міцних знань.

Для міцного засвоєння навчального матеріалу потрібна правильна організація повторення. Різні вправи, практичні і лабораторні роботи, підсумовуючі уроки, робота в предметних гуртках і т. д. – усе це способи закріплення, зміцнення знань. Одним з дійових засобів міцного засвоєння матеріалу є застосування програмованого навчання.

Отже, принцип міцності знань передбачає:

– органічний зв’язок навчання з життям, з продуктивною працею учнів;

– правильне співвідношення теоретичного матеріалу з практикою;

– свідоме засвоєння правил, висновків, законів науки, навичок;

– систематичне повторення навчального матеріалу, закріплення умінь і навичок;

– організацію творчої самостійної роботи (різних видів);

– застосування програмованого навчання з урахуванням вікових особливостей учнів і специфіки навчального предмета.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто