Польсько-молдавські прикордонні суперечки наприкінці XV – на початку XVI ст.

8 Травня, 201111:42 am

0


Польсько-молдавські прикордонні суперечки наприкінці XV – на початку XVI ст.

Польсько-молдавські прикордонні суперечки наприкінці XV – на початку XVI ст.

1. Встановлення сюзеренітету Угорщини над Молдавським князівством 1489 р. анулювало польський сюзеренітет, установлений 1485 р. Молдавія опинилась у рамках антиягеллонської коаліції.

2. У ході боротьби за угорську корону, яка розпочалась після смерті короля Матьяша Корвіна навесні 1490 p., молдавський господар Штефан III продовжував займати антиягеллонську позицію і підтримував, очевидно, Максиміліана Габсбурга як претендента на престол Угорщини. Тому Молдавія не лише відмовилася допомагати претенденту з боку Польщі – королевичу Яну Ольбрахту, але й атакувала Покуття, захопивши Снятии, Коломию і Галич. Молдавські напади на цю область продовжувалися і в наступному році.

3. На з’їзді Ягеллонів у Левочі 1494 р. йшлося про спільний иольсько-угорський похід з метою вигнання турків з Білгорода і Килії, які раніше належали Молдавії. Король Польщі Ян Ольбрахт пропонував також усунути від влади Штефана III і посадовити на троні в Сучаві Сигізмунда Ягеллона. Угорський король Владислав не підтримав цієї пропозиції, а трансільванський воєвода Б. Драгфі попередив господаря Молдавії про плани поляків.

4. Ян Ольбрахт влітку 1497 р. змінив маршрут “турецького” походу, намагався здобути Сучаву, але зазнав поразки у битвах під Козмином і Чернівцями. У цих подіях Молдавії допомагали турецький контингент та загони з Валахії, сюзереном якої вже була Туреччина. Навесні 1498 р. турки і татари спустошили Поділля і Галичину, чим скористався також Штефан НІ, пограбувавши Покуття та околиці Львова.

5. У квітні 1499 р. Польща і Литва уклали за посередництвом Угорщини союзний договір з Молдавією. Угода передбачала також  взаємодію  керівників  прикордонних  адміністративних одиниць у врегулюванні приватно-правних питань між підданими двох держав. Спірні проблеми повинні були розглядатися хотинським і чернівецьким старостами з боку Молдавії і кам’янецьким старостою – з боку Польщі. Згідно з окремою домовленістю, текст якої не зберігся, польська сторона погодилась на залишення в складі Молдавського князівства території вздовж правого берега Черемоша, яка раніше перебувала в складі Покуття.

6. Протягом 1501-1502 pp. Штефан III вимагав від польського уряду передачі Покуття Молдавії на основі “історичного права”. Двосторонні переговори не дали результатів, і восени 1502 р. молдавське військо окупувало спірну територію. Польща змогла повернути Покуття в 1505 p., коли король Олександр пообіцяв наступнику Штефана Богдану III руку своєї сестри Єлизавети.

7. Через відмову польського уряду виконувати угоду про шлюб відновилися напади молдавського війська на Поділля та Покуття і польського – на Буковину та Верхню Молдову. Лише в 1510 р. було укладено двосторонній договір, який на відносно тривалий час поклав край взаємним претензіям та нападам і відновив співробітництво місцевих посадових осіб у прикордонних питаннях. Молдавську сторону повинні були представляти старости хотинський і чернівецький, а польську – снятинський і кам’янецький.

Отже, польсько-молдавські прикордонні суперечки кінця XV -початку XVI ст. були відгомоном боротьби політично-династичних коаліцій держав Центральної та Східної Європи.

Олександр Гадинко
Науковий керівник – доц. Масан О.М.

Використана література:
1. Исторические связи народов СССР и Румынии в XV-XVIII вв.: Сборник док. и мат.: В 3-х т. – М.: Наука, 1965. – Т.1. (1408-1632). -364 с.
2. Славяно-молдавские летописи XV-XVI вв. – М.: Наука, 1976. – 152 с.
3. Хроника Быховца. – М.: Наука, 1966. – 139 с.
4. Кордуба М. Молдавсько-польська границя на Покутю до смерти Стефана Великого // Науковий збірник присвячений професорови Михайлови Грушевському. – Львів, 1906.-С. 168-184.