Поняття ліцензування та акредитація при виборі ВНЗ на сайті “Карта Знаний”

Січень 25th, 20138:14 am

0


Поняття ліцензування та акредитація при виборі ВНЗ на сайті “Карта Знаний”

Вища освіта грає надзвичайно важливу роль для молодої особистості. Тому пошук вдалого навчального закладу є дуже важливим кроком для кожного абітурієнта. Дуже добре, що є багато хороших проектів для майбутніх студентів. Одним з таких проектів є Карта Знаний (kartaznaniy.ru). Цей ресурс допомагає знати хороший навчальний заклад для тих, кого цікавить освіта за кордоном. Зараз вони здебільшого спеціалізуються на російських ВУЗах, але проект бурхливо розвивається.

Перед тим як почати пошук, кожен студент повинен розуміти два дуже важливих поняття – ліцензування та акредитація. Давайте розглянемо їх більш детально.

Під якістю освіти часто розуміють її відповідність сучасним вимогам з позицій ролі і місця у суспільстві, а також взаємозв’язку зі сферами праці, державними та недержавними джерелами фінансування. Для цього вводиться певний набір індикаторів, що характеризують стан освіти. Це уможливлює порівняння систем освіти різних країн, що є надзвичайно важливим для прийняття рішень щодо шляхів розвитку освіти кожної країни та сприяє побудові єдиного європейського освітнього простору.

Набір індикаторів залежить від мети, що ставить перед собою та чи інша організація. Такі дані, наприклад, публікуються в документах ООН, ЮНЕСКО, CEPES (Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО), Організації економіч­ного співробітництва і розвитку, Ради Європи та публікаціях окремих дослідни­ків і експертів. Проводиться також оцінка діяльності та потенціалу конкретних університетів через публікацію рейтингів різних типів, що теж опосередковано характеризує стан освіти в країні.

Якщо виходити із висновків за результатами досліджень І. Булах, то можна ви­ділити такі основні системи, що включають показники оцінювання якості освіти:

1. Індикатори освіти, що використовує Організація економічного співробіт­ництва і розвитку (англ. ОЕСБ), мають розділи: А – представляє індикатори, що характеризують оточення, в якому функціонує система освіти; Б – характеризує фінансові й людські ресурси, які країни вкладають в освіту; В – індикатори до­ступності освіти; Г – характеризує зв’язок із довколишнім освітнім середовищем і різні методи, за допомогою яких організовані шкільні системи; Д – представ­ляє широку картину індивідуальних і соціальних результатів освіти щодо ринку праці; Е – об’єднує індикатори щодо тенденцій у рівні успішності студентів з математики і природничих наук, стану письменності серед дорослих.

Нині ці шість груп індикаторів ОЕСР об’єднано в чотири групи: (А) Освітні результати (надбання), зв’язок освіти із соціальним і особистим успіхом, від­дача інвестицій в освіту; (Б) Фінансові та людські ресурси, що спрямовуються в освіту; (В) Доступ до освіти, освітні досягнення; (Г) Навчальне середовище й організація навчальних закладів.

2. Освітні індикатори ЮНЕСКО – шість розділів: національні системи осві­ти, письменність дорослих і освітні досягнення, викладацький склад і прийом за рівнем освіти, показники рівня освіти, статистичні дані щодо післясередньої освіти та суспільні витрати на освіту.

3. Індикатори ООН рівня людського розвитку (англ. HRD), або укра­їнською – (ІРЛР). ІРЛР залежить від тривалості життя, досягнутого рівня освіти та скоригованого реального валового внутрішнього продукту на душу населення.

Більш наближеним безпосередньо до якості організації навчального про­цесу є шість показників, запропоновані K. Ishikawa: особистість викладача і студента; якість навчальних матеріалів; методи навчання; форми контролю та управління навчальним процесом; засоби навчання; соціальне, технологічне, економічне, політичне середовище.

Європейська група підтримки Болонського процесу (англ. BFUG) реко­мендує систему оцінки якості освіти, яка повинна стати додатковим критерієм до системи трансферу і накопичення кредитів (ECTS), що уможливить порів­няння навчальних досягнень студентів різних університетів під час визнання навчальних кредитів та документів про здобуту освіту. Для цього введено такі характеристики кожного навчального модуля опанованої студентом програми.

Перший – отриманий студентом по закінченню вивчення певного модуля кінцевий рівень академічних знань і доступ до наступних навчальних модулів чи освітньо-кваліфікаційних програм (Learning outcomes). Другий – це отрима­ні практичні навички та знання (Practical outcomes). І, нарешті, третій – оцінка чинної системи контролю якості навчання на рівні університету та країни в ціло­му (зокрема, наявність та ефективність роботи акредитаційних агенцій країни). Ця зовнішньо приваблива система індикаторів поки не підкріплена конкретни­ми розробками щодо єдності понять та технологій її практичного застосування.

Українська національна система ліцензування та акредитації була започатко­вана у 1991 р. із прийняттям Закону Української РСР «Про освіту». На початку 1996 р. в Україні відбувся перегляд освітнього законодавства, в галузі ліцензуван­ня й акредитації, було вдосконалено і оптимізовано критерії і вимоги та залучено до цього процесу широкі кола професійної громадськості. Зокрема, при провідних вищих навчальних закладах були створені фахові ради, які проводили первинну експертизу відповідності показників навчального закладу встановленим критеріям і вимогам. В подальшому ця система вдосконалювалася з метою підвищення рівня об’єктивності оцінювання потенціалу закладу здійснювати освітню діяльність на рівні державних вимог і отримання права видавати диплом державного зразка.

Оскільки на сьогодні ліцензування та акредитація є основними засобами гарантування державою якості освіти і захисту громадян від недоброякісних освітніх послуг, то доцільно подати вичерпну інформацію про порядок прове­дення і змістовної суті цих процедур.

Якщо навчальний заклад отримав ліцензію, це означає, що він виконав усі встановлені вимоги, а саме заклад має:

– достатнє навчально-методичне і кадрове забезпечення як мінімум, для першого і другого років навчання;

– забезпечення навчальною літературою на 100%, що означає один підруч­ник (посібник) за рекомендованим списком для робочої програми певної дис­ципліни, на 3-х студентів;

– наявні приміщення (навчальні, виробничі, побутові, спортивні та інші), що відповідають санітарним нормам України Д Б Н В 2. 2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів», які затверджені наказом Держкомміськбуду України від 27 червня 1996 р. № 47.

Забезпечення якості вищої освіти є найпріоритетнішим завданням кра­їн – учасниць Болонського процесу. Координацію цієї роботи покладено на Європейську асоціацію забезпечення якості вищої освіти (англ. ENQA). Її реко­мендації у 2005 р. зводилися в основному до наступного. Створити європейські стандарти для внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості для агенцій. Ці агенції проходитимуть регулярну перевірку (кожні 5 років). Вони, можливо, матимуть свої філії в певних країнах, що будуть виконувати ці функції на на­ціональному рівні. Заплановано створити європейський реєстр агенцій із забез­печення якості. Будуть посилені вимоги до визнання кваліфікацій, разом з тим заохочуватимуться прагнення до взаємного визнання періодів навчання і квалі­фікацій. Агенції повинні бути незалежними, щоб нести самостійну відповідаль­ність і не бути під впливом міністерств, різних установ і інституцій та інших зацікавлених осіб.

Створення таких агенцій та їх сертифікація і реєстрація в Європейському реєстрі є першочерговим завданням для України на нинішньому етапі реалізації Болонських угод.

Проблемною для України може стати і міжнародна акредитація, одна з причин – висока вартість цієї процедури. На сьогодні лише кілька українських вищих навчальних закладів із поодиноких напрямів і спеціальностей змогли отримати сертифікат акредитації міжнародного зразка. Можливо, це питання вирішуватиметься централізовано в масштабах спільного європейського освіт­нього простору, що дасть змогу українським університетам отримати неуперед-жену зовнішню оцінку своєї діяльності.

Ще одним важливим моментом розбудови системи гарантування якості на­вчання є обов’язкова участь у цій роботі студентських організацій. Виконуючи цю рекомендацію європейської спільноти, у 2004 р. Міністерство освіти і на­уки прийняло рішення про обов’язкове включення представників органів сту­дентського самоврядування до складу комісій ДАК з перевірки відповідності потенціалу вищого навчального закладу, умов навчання та якості отриманих студентом знань встановленим вимогам. Детальніше про роль студентів в уні­верситетському житті можна дізнатися з виступу Президента ESU (англ. The European Students’ Union) Л. Деки на засіданні присвяченому 20-й річниці утворення Magna Charta, що відбулося у жовтні 2008 р. у м. Болонья, Італія.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.