Поняття соціальної дії та політичного лідерства Макса Вебера

25 Травня, 20115:12 pm

0


Поняття соціальної дії та політичного лідерства Макса Вебера

“Розуміюча” соціологія Макса Вебера зберігає сьогодні своє значення як певна соціологічна парадигма і метод пізнання соціальної дійсності. Поняття “визнання”, яке відіграє провідну роль у філософії права та правознавстві, трансформоване в категорію “орієнтації на іншого” стало одним із центральних методологічних принципів М..Вебера.
Саме з М..Вебера проблематика “соціальної дії”” стає визнаною галуззю соціологічної науки [1, с. 106]. Через застосування запропонованого Вебером ідеального типу поведінки “соціальна дія”, в якому пов’язуються суб’єктивні моменти поведінки та орієнтація на іншого індивіда [2, с. 603], відбувається мотиваційне пояснення поведінки індивідів. Саме пояснення не безпосередніх вчинків людей, які можуть бути безмежно різноманітними, а їх мотиваційної діяльності, дозволяє віднайти їх причинну зумовленість і є дуже важливим для дослідження суб’єктивної сторони соціально-політичних явищ. Зауважимо, що західні політологи підкреслюють, що для стабільності політичної системи надзвичайно важливими є стійкі політичні орієнтації мас.
М.Вебер характеризує соціальну дію у порядку зростання раціональності та вказує чотири її види: традиційна, афективна, ціннісно-раціональна та цілераціональна [4. с. 628]. Одночасно він підкреслює, що соціальна дія рідко буває зорієнтованою тільки на той чи інший тип раціональності і ця класифікація не вичерпує типи орієнтацій дій, оскільки вони створені для соціологічного дослідження понятійно-чистими типами, до яких більшою чи меншою мірою наближається реальна поведінка. Але описані М.Вебером типи соціальної дії – це не просто методологічний прийом, зручний для пояснення. Для М.Вебера раціональність є ключовим поняттям у визначенні соціальної та економічної організації західного суспільства [5, с.120].
Ідеальний тип “соціальної дії” також слугує інструментом ви- вчення соціально-політичних явищ і процесів через знаходження регулярних зв’язків, що повторюються. Одним із них виступає панування. Панування певної соціальної групи створює порядок, який має тенденцію закріплюватися раціональними нормами, що призводить до створення інститутів і спілок, у тому числі й держави. Лише держава надає особі чи групі осіб право на легітимне насильство, причому поняття легітимності у розумінні М.Вебера означає сукупність цінностей і правил, які дають можливість досягнення згоди у владних відносинах та визнання влади народом [6, с.21]. З погляду М.Вебера, досягнення згоди можливе, по-перше, за рахунок визнання авторитету минулого – традиційний тип легітимного панування, заснований на вірі у святість здавна існуючих порядків, по-друге, шляхом дотримання законності, розумних правил і норм – раціонально-легальний тип легітимного панування, і, по-третє, – харизматичний тип, заснований на вірі в особливий дар певної особи і встановленого нею порядку.
Отже, типи легітимного панування тлумачаться М.Вебером як різновиди соціальних дій між владою і суспільством. Традиція, харизма і право – ідеально-типові поняття відповідно до основного принципу цілераціональної дії, яка є основною методологічною категорією М.Вебера. Типи соціальної дії та типи легітимного панування М.Вебера сьогодні використовують у якості елементів, які сприяють теоретичній побудові, осмисленню конкретних політичних режимів, поведінки їх лідерів, а також для передбачення мотиваційних моментів можливої та реальної поведінки електора-ту під час передвиборчої кампанії.

Наталія Федоришин
Науковий керівник – доц. Юрійчук Є.П.

Використана література:
1. Вебер Макс. Соціологія. Загально-історичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О.Погорілий. – К.: Основи, 1998.
2. Вебер М. Избраннные произведения. – М, 1990.
3. Лаптева М.П. Макс Вебер и проблемы изучения политического поведения // Партийно-политическая история и демократические движения в странах Западной Европы в XIX- XX вв. – Уфа, 1992.
4. Вебер М. Избраннные произведения. – М., 1990.
5. Бусова Н.М. М.Вебер про роль права в становленні ринкового капіталізму // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 3.
6. Попова І. Соціологічний підхід до вивчення легітимності та легітимації. До постановки проблеми // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000.-№ 3.