Поняття підприємницької діяльності та порядок державної реєстрації її суб’єктів

Липень 23rd, 20109:00 am

0


ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ її СУБ’ЄКТІВ

Порядок здійснення підприємницької діяльності в Україні регулює, перш за все, Закон «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. (із змінами і доповненнями) та Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.

Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю.

Корпоративні права – це права власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку юридичної особи, а також частини активів у разі її ліквідації.
Законодавством встановлені такі правові вимоги до підприємницької діяльності:

–    це діяльність з власної ініціативи, вона носить постійний, тобто систематичний характер і здійснюється на свій розсуд, без будь-яких застережень;

–    підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця;

–    особливістю підприємницької діяльності є мета отримання прибутку. Тому підприємницька діяльність завжди носить комерційний характер. Саме цим вона відрізняється від діяльності творчих спілок, благодійних організацій, релігійних організацій, різноманітних фондів тощо.

Суб’єктами підприємницької діяльності в Україні є громадяни України та інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності, а також юридичні особи всіх форм власності, в тому числі іноземні.

Законом встановлені певні обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Вони є постійними або тимчасовими.

Постійні обмеження поширюються на діяльність, пов’язану з виготовленням і реалізацією наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, охороною об’єктів державної власності тощо.

Законом передбачено також тимчасові заборони на здійснення підприємницької діяльності:

–    не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;

–    особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду;

–    особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками, а також займати керівні посади в товариствах і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Закон України «Про підприємництво» проголосив свободу підприємницької діяльності. Однак ця свобода в інтересах суспільства і громадян обмежується, тому виділяють такі види підприємницької діяльності.
–    вільну;

–    дозвільну (ліцензійну);

–    державну.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Поряд з цим законодавець передбачив окремі види підприємницької діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензію. Обмеженню (ліцензуванню) підприємницької діяльності підлягають тільки ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави. Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватися певних умов та правил здійснення цього виду діяльності (ліцензійні умови), які встановлює Кабінет Міністрів або уповноважений ним орган.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата (суб’єкта господарювання, який одержав таку ліцензію) на провадження зазначеної в ній виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Без ліцензії не можуть здійснюватися:

–    пошук (розвідка) корисних копалин;

–    виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, окремих видів пневматичної зброї та торгівля нею;

–    виробництво вибухових речовин і матеріалів;

–    розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

–    медична та ветеринарна практика;

–    організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність;

–    посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном тощо.

Для отримання дозволів (ліцензій) на такі види діяльності подається заява до органу, що видає ліцензії. Рішення по заяві повинно бути прийняте у строк не пізніше як 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види господарської діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але він не може бути меншим, ніж три роки.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку. Передача ліцензії іншим юридичним і фізичним особам забороняється.

Ліцензія може бути анульована з таких підстав:

–    заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

–    акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

–    акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов тощо.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня, його прийняття.

Рішення про анулювання ліцензій може бути оскаржено суб’єктом підприємницької діяльності в судовому порядку.

Окремий вид підприємницької діяльності – діяльність, яку можуть здійснювати тільки державні підприємства, тобто державна підприємницька діяльність. Перелік видів такої діяльності містить ст. 4 Закону «Про підприємництво».

Умовою здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяпьності. Її порядок регулюється положенням «Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності», яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р.

Державна реєстрація суб’єкта підприємництва проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта.

Реєстрація проводиться протягом не більше 5 робочих днів за заявочним принципом. Це означає, що орган реєстрації не правомочний дозволяти чи не дозволяти суб’єктові займатися даним видом підприємництва (дозвільний принцип), а повинен його безумовно зареєструвати при наявності всіх необхідних документів.

Для державної реєстрації юридичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності подаються такі документи:

–    рішення власників майна про створення юридичної особи;

–    статут;

–    реєстраційна картка встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

–    документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності;

–    документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності подають:

–    реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

–    копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податку;

–    документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності, а також форми власності, суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані у місячний термін з моменту настання згаданих змін подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), Представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб’єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.

У разі зміни свого місцезнаходження суб’єкт підприємницької діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду (господарського суду) з позовом про скасування державної реєстрації.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського суду) у разі:

–    визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

–    здійснення діяльності, що суперечить установчим документам чи законодавству України;

–    несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;

–    визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);

–    неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.

Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного І затвердженого згідно з законодавством та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності як юридичної особи. Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.