Поняття та строки позовної давності

Червень 21st, 20109:10 am

0


Поняття та строки позовної давності

ПОНЯТТЯ ТА СТРОКИ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Позовна давність – це строк, протягом якого особа, права якої порушено, може звернутися до суду, господарського суду чи третейського суду за захистом порушеного права.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини. Але з цього правила є винятки.

Позовна давність не поширюється, зокрема:

–    на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у кредитні установи;

–    на вимоги, які випливають з порушення особистих немайно-вих прав, за винятками, прямо передбаченими законами;

–    у деяких інших випадках, передбачених цивільним законодавством.
Цивільне законодавство передбачає два види строків позовної давності:

–    загальні строки. Загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки;

–    спеціальні (скорочені) строки. Наприклад, скорочені строки тривалістю 6 місяців діють, зокрема, за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені), про недоліки проданих речей тощо. Двомісячні строки позовної давності встановлено для позовів, які виникають з договорів перевезення.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Таке право виникає, як правило, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Встановлені законом строки позовної давності та порядок їх обчислення не можуть бути змінені угодою сторін, а суд, господарський суд чи третейський суд повинен при розгляді спору застосовувати позовну давність незалежно від заяви сторін. У передбачених законом випадках перебіг позовної давності може бути зупинений (наприклад, коли пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія) та перерваний (наприклад, коли позов пред’явлений у встановленому порядку).

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.