Порівняння як засадничий принцип компаративістики

Листопад 13th, 20127:20 pm

0


Порівняння як засадничий принцип компаративістики

Згідно з традицією, що має античне походження, порівняння (лат. comparatio) полягає в зіставленні одного літературного явища, т.зв. компарандума (лат. comparandum – те, що порівнюють), з іншим, компаратумом (лат. comparatum – те, з чим порівнюють). Це зіставлення здійснюємо на певній спільній основі, яку визначають як терціюм компараціоніс (лат. tertium comparationis – третє в порівнянні). Порівнюємо літературні явища задля глибшого пізнання їх і вивчення таких відношень між ними, як: тотожність / подібність / відмінність; спільне / особливе / унікальне; універсальне / зональне / локальне; загальнолюдське / інтернаціональне / національне тощо.

Порівняння може бути двостороннім (зіставлення середньовічної лицарської епіки в Японії і Західній Європі) і багатостороннім (середньовічна лицарська епіка в Японії, Західній Європі, Київській Русі і Грузії), одноаспектним (жанрове зіставлення) та багатоаспектним (зіставлення жанрових, стильових, тематичних аспектів), а також здійснюватися у часових (діахронічний, синхронічний, панхронічний) і пізнавальних (детерміністичний, структурний, функціональний) планах.

Якщо сама внутрішня форма терміна порівняння націлює на виявлення подібних, схожих літературних явищ (А = Б), то розрізнення (А ≠ Б) диференціює їх за особливими, своєрідними, прикметними ознаками, а протиставлення (контрастне зіставлення: А ↔ В) вказує на відмінні, опозиційні (протилежні) ознаки. Аналітичне зіставлення і протиставлення явищ сприяє глибшому їх пізнанню (відоме прислів’я «все пізнаємо в порівнянні»).