PR-текст: від прототексту до тексту масової комунікації – Частина 2

17 Січня, 201210:36 am

0


PR-текст: від прототексту до тексту масової комунікації – Частина 2

PR-текст: від прототексту до тексту масової комунікації – Частина 1

Одним із доказів виникнення PR-тексту в певний період може слугувати і його лексикографічна фіксація. Французький етимологічний та історичний словник “Larousse” фіксує слово “communique” (як компонент поєднання “communique de presse” – “прес-реліз”) 1840 роком. У тлумачному словнику (1853) зафіксовано лексему зі значенням “думка, що подається компетентним органом громадськості” і лексему в словосполученні “communique de presse”.

Отже, появу перших PR-текстів як зафіксованої на паперовому носії рефлексії нового роду діяльності можна віднести до різних періодів. За останні півтора століття в письмових масових комунікаціях завжди існували тексти, які виконували деякі функції сучасних PR-текстів, перш за все – функцію формування оптимального комунікаційного середовища певного соціального суб’єкта. Проте історія PR-тексту – це, очевидно, історія зв’язків з громадськістю як соціальним інститутом, що має свої ознаки: теоретичну базу, освітні структури, регламентовані відповідними нормативними актами. У такому разі для PR-текстів пострадянського простору часом їх зародження можемо вважати 1990-ті рр. – період становлення, розвитку зв’язків з громадськістю як суспільної практики і наукової дисципліни.

Сьогодні PR-текст активно функціонує в системі масових комунікацій. Як і інші різновиди текстів масової комунікації (журналістський та рекламний), він повинен відповідати єдиним критеріям текстів масової комунікації. Серед таких критеріїв – доступність, конкретність, лаконізм, зручність сприйняття, естетичність, а також можливість (для деяких жанрів PR-тексту) оперативного відбору актуальної інформації.

Тексти масової інформації відрізняються від інших текстів тим, що в них використовуються, систематизуються і скорочуються, переробляються і особливим чином оформлюються всі інші види текстів, які можна вважати “первинними”. У результаті виникає новий вид тексту зі своїми законами побудови й оформлення, де повинна бути тільки основна, найістотніша інформація. Очевидно, що в такої інформації не може бути один автор.

PR-текст як текст масової комунікації може виступати у своєму первинному або, якщо зміст дублюватиметься і варіюватиметься залежно від аудиторії конкретного органу ЗМІ, в переробленому вигляді, поєднуючись із текстами інших видів, тобто можна вести мову і про властиву текстам масової комунікації можливість тиражування інформації.

Потрібно звернути увагу і на той факт, що тексти масової комунікації – це сукупність тематично і композиційно різнорідних матеріалів. Такі PR-тексти на практиці називаються комбінованими. Необхідно відзначити дві характерні для інформаційного суспільства протилежні тенденції, які виявляються в текстах масової комунікації. Так, з одного боку, глобалізація інформаційного ринку призводить до уніфікації масової інформації, до того, що загально важливі події стають об’єктом підвищеної уваги, активно пропонуються, навіть нав’язуються. З іншого боку, існує протилежна тенденція – зумисне применшування значимості інформаційних послуг з регіональних або змістових ознак.

PR-текст як різновид текстів масової комунікації звертається саме до соціально значущих подій, пов’язаних з діяльністю базового суб’єкта PR (іноді, правда, перетворюючи або замінюючи новинну подію артефактом). Проте інтерес громадськості завжди загострюється на вказаних вище регіональних або змістових ознаках – іншими словами, на індивідуальних ознаках новинної події. PR-текст повинен містити таку інформацію, яка буде цікава певному сегменту громадськості і своєю типовістю, і своєю індивідуальністю одночасно.