Праця як фактор виховання дітей у сім’ї

26 Лютого, 20148:25 am

0


Праця як фактор виховання дітей у сім’ї

У сім’ї діти виконують різну роботу: навчальну, по самообслуговуванню, господарсько-побутову, сільськогосподарську. Розумова і фізична праця сприяє всебічному розвитку дітей, привчає робити все своїми руками, створювати навколо себе красу, порядок, затишок.

У домашній праці в дітей виробляється любов і чуйне ставлення до членів сім’ї, до батьків, уміння підпорядковувати свої бажання і прагнення інтересам сімейного колективу, інтересам суспільства, працьовитість, комуністичне ставлення до праці. На основі спільної праці створюються здорові стосунки між дорослими і дітьми.

Відповідно до віку дітей сім’я разом із школою розробляє трудовий режим. Він включає навчальну працю, самообслуговування, зокрема, догляд за своїм одягом і взуттям, незначний його ремонт, прання і прасування дрібних речей, допомогу батькам у домашньому господарстві тощо.

Побутова праця привчає дітей до самообслуговування, до посильної участі у виконанні господарських трудових завдань сім’ї, виховує прагнення, потребу в систематичній праці. До самообслуговування слід привчати дітей з двох-трьох років. У дошкільному віці діти оволодівають першими трудовими навичками, допомагають старшим накривати на стіл, прибирати в кімнаті, доглядати за квітами тощо. Із вступом до школи коло трудових обов’язків розширюється.

Діти виконують конкретні трудові доручення по догляду за квартирою, виконанню господарських доручень. Даючи дітям трудове доручення, батьки спочатку пояснюють, як його виконати. Добре виконане трудове доручення розвиває ініціативу, любов до праці, почуття відповідальності.

У міру підростання дітей сім’я, школа висувають складніші вимоги. У середньому і старшому шкільному віці учні поряд з навчальними завданнями виконують господарсько-побутові роботи.

Трудове виховання в сім’ї не обмежується лише побутовою працею. У трудовій підготовці учнів велике значення мають продуктивна праця, безпосереднє ознайомлення з різними видами праці в промисловості і сільському господарстві.

Робота дітей у сім’ї, зв’язана з виконанням трудових завдань по виготовленню наочних посібників, приладів для шкільних кабінетів, навчальних майстерень, піонерської кімнати тощо, має суспільно корисний характер. Такі трудові завдання – важливий засіб виховання учнів.

Інтерес до техніки продуктивної праці в учнів виникає у зв’язку з вивченням фізики, хімії та інших дисциплін і з роботою в технічних гуртках, шкільних майстернях, лабораторіях. Для виконання трудових завдань кожна сім’я може обладнати трудовий куточок з необхідними інструментами та матеріалами.

Але в практиці сімейного виховання зустрічаються непоодинокі випадки, коли батьки, пройняті сліпою любов’ю до дітей, оберігають їх від праці, домашніх господарських обов’язків і турбот.

У таких випадках діти, з раннього віку звільнені від будь-яких трудових обов’язків, виростають неробами. Батьки повинні правильно оцінювати достоїнства, вчинки своїх дітей, бути справедливими і прищеплювати ці риси дітям. Треба не потурати примхам дітей, ставити до них тверді вимоги, змалку привчати до праці.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто