Права людини та інтернет

Липень 6th, 201110:00 pm

0


Права людини та інтернет

Ще з десяток років тому проблема дотримання прав людини в інтернеті не поставала перед світовою громадськістю взагалі. Можливо в звязку з неактуальністю, можливо по причині недостатнього розуміння ситуації, а, скоріш за все, у звязку з необі-знанністю широкої аудиторії з даною проблематикою.
Ситуація докорінно змінилась сьогодні. З появою неофіційного міжнародного громадського руху за свободу в інтернетGlobal Internet Liberty Campaign (G1LC) вся світова спільнота була добровільно долучена до боротьби за свої права при користуванні інтернет. Саме сьогодні ця проблематика є більш ніж актуальною. Фактів порушення права на таємницю корреспонденції в світовій павутині лише урядами різних країн налічується більше міліарду за рік. За допомогою Інтернету громадяни держав з самими репресивними режимами можуть отримати інформацію про уряди цих держав, права людини, надрукувати яку не вистачить сміливості у жодної газети, а також повідомляти світ про умови, в яких вони живуть. Інтернет дозволяє оглянути інші країни, інші народи та їх культуру, що раніше було привілеєм небагатьох. Така можливість отримувати та розповсюджувати інформацію є надто важливою для будь-якої концепції демократії і може бути досягнута за допомогою Інтернету.
Досвід суспільств у різних країнах показує, що мало що може бути настільки загрозливим для авторитарних режимів, як доступ і використання засобу комуникації, який не знає кордонів, і який надзвичайно важко взяти під контроль.Проте хоча традиційні методи цензури – заборони газет і закриття типографій – неможливо застосувати до Інтернету, цензурні on-line-технології, які можуть застосовувати подібні уряди наносять не меншу шкоду. Хоча технологічно інтернет захищений від спроб поставити його під урядовий контроль, проте, все таки, він не має іммунітету від них. Причому не слід обмежувати коло держав, які займаються інтер-нет-цензурою країнами з репресивно-тоталітарними режимами. В Провідних демократичних США існує директива президента країни “Про управління шифруванням в суспільстві” (Public Encryption Management), яка однозначно встановлює, що криптографічні засоби, які вивозяться з країни не повинні служити перепоною для органів розвідки США при добуванні ними інформації. Інакше кажучи, будь-які програмні та апаратні засоби захисту інформаії є прозорими для дешифрувальних служб США.
В цьому ж аспекті необхідно згадати також права людини на інтелектуальну власність. Дотримання прав інтелектуальної власності в Інтернеті зараз знаходиться в плачевному стані.
Причин на це декілька. По-перше, це природна змінюваність і нестабільність електронної інформації. Це глобальна, в даному випадку, правова проблема, наприклад для юридичного процесу -чи вважати файли доказом.
По-друге, це протокол ТСРМР. Пакетний протокол, який дозволяє легко і відкрито розповсюдити інформацію по сітці. Таким чином, законно отримана одним субєктом інформація, яка є обєк-том інтелектульної власності, може незаконно передаватись іншим суб’єктам.
По-третє, інтернет має певний наддержавний характер. Це відбувається через те, що вся топологія сітки явдяє собою єдину інформаційну систему. Тому сегментація інтернета на окремі складові юридичні неможлива і ця сфера потребує єдиної системи міжнародних договорів.
І четверта причина полягає в тому, що існуючі порушення, в принципі не підлягають індивідуалізації. Крім того, дуже важко відслідкувати навіть легальну роботу дюдини, яка не має на меті вчинити щось протиправне. Він працює по-суті анонімно. Звідси можна зробити логічний висновок про загальну схильність “глобальної паутини” до маргінальної поведінки.
Таким чином, можна зробити висновки про інтернет як про засіб комунікації, при використанні якого людям надається максимальна свобода в отриманні різноманітної інформації, а це відповідно, сприяє загальному покращенню ситуації з дотриманням прав людини з одного боку. Але одночасно він надає безліч можливостей для порушення цих самих прав.
Загалом мережа інтернет виступає як галузь масової комунікації, яка стрімко розвивається і змінюється, а правове регулювання таких галузей завжди розвивається з запізненням.

 

Олексій Кандюк
Науковий керівник-доц. Круглацюв A.M.