Правонаступництво України

30 Квітня, 201012:13 pm

0


Правонаступництво України

ПРАВОНАСТУПНИЦТВО УКРАЇНИ

Правонаступництво – це перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта конституційного права до іншого. Правонаступництво має місце, коли в силу різних причин (розпаду, об’єднання тощо) утворюються нові держави і виникає необхідність з’ясувати, які права і обов’язки держав-попередниць переходять до новостворених держав.

Україна виникла в результаті розпаду колишнього СРСР, вона стала універсальною правонаступницею УРСР і частково – правонаступницею СРСР. 12 вересня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про правонаступництво», який містить такі основні положення:

–    з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради УРСР;

–    до ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція УРСР;

–    закони УРСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України;

–    органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції УРСР, діють до створення в Україні нових органів на підставі Конституції України;

–    державним кордоном України є державний кордон СРСР та кордон між УРСР та колишніми радянськими республіками – Білорусією, Росією та Молдавією станом на 16 липня 1990 р.;

–    Україна підтверджує свої зобов’язання за міжнародними договорами, які уклала УРСР до проголошення незалежності;

–    Україна визнає себе правонаступницею тих прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції та інтересам України;

–    Україна дає згоду на обслуговування частини зовнішнього боргу СРСР станом на 16 липня 1990 р. Розмір цієї частки передбачалося встановити міждержавними угодами колишніх республік, що входили до складу СРСР. Україна відмовлялася нести зобов’язання за кредитними угодами СРСР, що були укладені після 1 липня 1991 р. без її згоди;

–    усі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на її території, є громадянами України.

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.