Про необхідність створення PR-служби в театрах

Грудень 14th, 201210:35 am

0


Про необхідність створення PR-служби в театрах

При визначенні планів на вечір у думках часто виникають варіанти: прогулятися по місту, зайти в гості, сходити в кіно, в крайньому випадку в театр. Саме «в крайньому випадку», тому що репертуари театрів невідомі, квитків не дістати (чи можна їх взагалі купити прямо перед виставою?), а якому театру віддати перевагу – не знаємо. У силу чого виникають такі думки? А в силу того, що сучасний театр не робить нічого для своєї популяризації.

На сьогоднішній день театри займають в житті суспільства значно менше місце, ніж могли б зайняти реально. Вони тримаються за рахунок престижу, за рахунок багатовікових традицій. Але одних традицій сьогодні мало, так як театр сильно видозмінився з часів Аристотеля: еволюціонують як форми (перформанс, моноспектакль, «double-actor», театр жесту і т.д.), так і жанри (авангардний, експериментальний, психологічний і т. д.). Ці нові втілення мало співвідносяться з концепцією побудови класичного театрального дійства, а значить, не можуть претендувати на популярність тільки завдяки своїй приналежності до даного багатовікового виду мистецтва. Отже, постає необхідність вироблення сучасним театром ефективної маркетингової стратегії, основний елемент якої – адекватне сегментування «своєї» аудиторії.

Сьогодні ж театри набувають нових глядачів двояким шляхом. По-перше, користуючись методом «проб і помилок». А саме, виключно завдяки роботі режисера: якщо режисерське рішення прийнято глядачем, театр тимчасово знаходиться «на висоті», тобто стає відомим. Але це популярність не театру, а окремого спектаклю, і то не постійна. Також популярність може завоювати окремий режисер чи актор.

По-друге, через лобіювання перед державними органами. Деякі театри користуються державною підтримкою, а значить, фінансування відбувається без збоїв і максимально повно. А що робити іншим театрам?

Що являють собою зв’язки з громадськістю театру на сьогоднішній день? Майже жоден із державних театрів прес-служби у своєму складі не має. Всіма питаннями, координуючими зв’язки з громадськістю, займається літературно-драматичний відділ. У більшості випадків він представлений одним-двома співробітниками, які реалізують завдання зв’язків з громадськістю та «суміжні з цими задачі».

В їх обов’язки входять літературно-художні та адміністративні функції: читка нових п’єс та їх коригування, ведення фотоархівів, а іноді і зберігання бутафорії – тобто не мають нічого спільного із здійсненням зв’язків з громадськістю. Близько року тому в театрах стали вводити нову посаду – «редактор по рекламі», основна функція якої-здійснення контролю за візуальною інформацією поза стінами театру: щити по місту, афіші на тумбах, афіші у розповсюджувачів. Крім того, поза літературно-драматичного та рекламного відділів існує посада, яка спочатку привернула мою увагу своєю формулюванням – «заступник директора з глядачеві». Виявилося, що її функція обмежується розповсюдженням квитків і спілкуванням з глядачами перед початком вистави.

Отже, театру необхідна якісно нова структура, що виконує обов’язки по популяризації театру в суспільстві шляхом здійснення зв’язків зі ЗМІ, з громадськістю (потенційними глядачами, партнерами, конкурентами, державними органами) всіма доступними даної організації засобами.

Приймається як належне:

1) усвідомлення театрами необхідності своєї популяризації в системі морально-духовних цінностей сучасного суспільства;

2) згода міністерства культури і керівництва театрів забезпечувати фінансування своєї прес-служби.

Приймається як вимушене: за основу при розробці структури та подальшого функціонування прес-служби театру узятий принцип мінімальних витрат (як фінансових, так і кадрових).

Який вигляд повинна мати ця структура? Дотримуючись принципу мінімальних витрат, число співробітників даної служби буде трохи меншим. Саме через сильне інформаційне та функціональне навантаження співробітників буде закладена важлива основа в їх підготовленості, освіті, широта їхнього кругозору, наявність у них особливих особистих якостей.

Необхідно при цьому пам’ятати про існування безлічі функцій, що вимагають спільної роботи фахівців, а саме:

• розробка, створення і підтримка іміджу театру;

• проведення PR-кампаній;

• консультації керівництва в області PR-діяльності (кожен у своїй галузі);

• проведення планерок з акторами, адміністрацією та іншими працівниками театру з метою роз’яснення цієї PR-політики театру (кожен у своїй галузі);

• ведення інформаційних архівів і баз даних (кожен у своїй галузі);

• проведення аналізу ефективності рекламних кампаній;

• аналіз інформаційних потоків – моніторинг ЗМІ;

• організація прес-конференцій.

Можна було б не проводити поділу функцій між співробітниками, тоді їх реалізація проходила б за принципом: «працює той, хто зараз на місці». Але, як казали давні римляни, «бережи порядок, і він збереже тебе». Безлад неминуче призводить до відсутності відповідального, а значить, до відсутності покарання. У підсумку помилки залишаються непроаналізовані і загрожують відновленням.

Першим кроком нової служби має стати розробка стратегії формування іміджу театру. Вона здійснюється за чотирма базовими напрямами: назва, логотип (детально про розробку логотипа), слоган, формування спільної лінії поведінки (позиціонування).

Хотілося б звернути увагу на черговість виділених напрямів. Аналіз цільової аудиторії я пропоную визначити як етап позиціювання, після вироблення стратегії формування іміджу театру. Такий підхід обумовлений реальним станом речей: театри вже існують, їх уже знає широка аудиторія і, більш того, має уявлення про них. Тому, щоб виділити свою цільову аудиторію, необхідно визначити стиль, імідж театру – то, на що можна буде спиратися в конкретизації сегмента «своїх» глядачів. Назви та логотипи у театрів є. Тому завдання номер один для PR-служби – позиціонування і розробка слогану як дзеркального відображення іміджевої політики театру.

Багатьох може збентежити ідея розвитку активної PR-діяльності в такій сфері суспільства, як духовна, а конкретніше, театральна. Про яку прес-службі в театрах може йти мова, коли основні економічні та політичні організації країни не забезпечені PR-фахівцями? Тому і не забезпечені, що увага до духовній сфері суспільства звелося до байдужості. І раз вже стали по-новому мислити в політиці (демократія), в економіці (ринкові відносини), то треба і в духовній сфері створювати нові відносини, а не пускати все на самоплив: існував театр дві тисячі років, і ще дві тисячі років існувати буде. На жаль, порожні зали початку 90-х показали, що не буде. І запобігти подібне – завдання не творчих людей, яким люблять приписувати помилки (режисери не можуть нові форми знайти, драматурги нові п’єси написати, художники нові декорації намалювати), а адміністраторів, менеджерів, в першу чергу PR-фахівців. У західних країнах це давно зрозуміли. Активну PR-діяльність проводять театри Німеччини, Англії, навіть сусідньої Росії. Напевно, пора і нашим театрам до цього прийти.