Про Петра Могилу

Січень 4th, 20101:05 am

0


Про Петра Могилу

У квітневу середу святого (пасхального) тижня 1632 року відбулося наречення та посвята Печерського архімандрита Петра Могили в єпископський сан. Усе відбувалося у Львівській братській церкві Успіння. Напередодні запланованих священнодійств Могила розіслав запрошувальні листи до тогочасних найвпливовіших осіб та громад із проханням прибути на час посвяти
до Львова.

Захоплені загальною радістю від здійсненого, львівські братчики піднесли вітання новому митрополитові, озаголовлене: «Аврора, що сяє на львівському горизонті».Найвизначнішою працею Петра Могили був Требник, писаний українською мовою. Требник Петра Могили був підтвердженням існування давньої київської традиції та культури. Написаний Требник був так, щоб той, хто здійснюватиме таїнства та чини, послідовність яких подавалася в книзі, мав розуміння та вмів при потребі витлумачити виконувані обрядові частини.

В обрядодійствах Петро Могила робив спроби відродження пишних богослужінь візантійського Царгорода, що через Константинополь переходили до стольнокняжого Києва, в Софійському соборі якого це й застосувалося вперше надто широко. Тому за архімандритування Могили лаврські свята почали супроводжуватися неодмінними «молебними канонами», завжди виконуваними співано, та процесійними обходженнями.

Задля обставлення й віддавання більшої шаноби лаврським подвижникам Могила здійснив низку будівельних та ремонтних робіт. Капітально відреставрувавши печери, розширив та надав чимало прикрас печерним церквам.

Ще вступаючи до Києва, Петро Могила дав обітницю відбудови давніх київських споруд:

«Ще заки став я архімандритом Печерської лаври, бачачи, що упадок віри й побожності серед українського народу походить не від чого іншого, як від повної недостачі у нас освіти та школи, дав я обіт такий Богові: весь мій маєток, що дістав його від батьків, і все, що буде зіставатися з доходів маєтків, що належить повіреним мені по моїй службі святим місцем, обертати почасти на відбудову зруйнованих Божих храмів, від яких лишилися нужденні руїни, почасти на існування шкіл і утвердження прав і вольностей українського народу».

Софію Київську Петро Могила називав «єдиною народу нашого православною оздобою, головою і матір’ю всіх церков». Проте чи не найголовнішим наслідком проведених робіт Могила вважав віднайдений у фундаментах церкви саркофаг-гробницю київського князя Володимира Великого. За життя митрополитові не вдалося цілковито докінчити будови Десятинної церкви, тому в своїй заповітній духівниці митрополит Петро Могила зазначав про відписувані ним 1000 злотих на довершення розпочатого ним будівництва.

Особливих зусиль Петро Могила доклав до отримання у володіння ще однієї споруди, пов’язаної з київською княжою давниною, – Трьохсвятительської (Василівської) мурованої церкви, зведення якої пов’язували з першокроками християнізації у Києві за Володимира.
Духівниця митрополита містить також згадку про 500 зло¬тих, що передавалися на потреби Видубицького монастиря.

Хоч і недовершені, славетні київські споруди ще за життя ставали пам’ятниками діянь Петра Могили в очах сучасників і нащадків.

(А. Ціпко)