Проблема класифікації та принципи типології PR-текстів – Частина 2

Січень 17th, 20122:11 pm

0


Проблема класифікації та принципи типології PR-текстів – Частина 2

Проблема класифікації та принципи типології PR-текстів – Частина 1

Під громадськістю мається на увазі елемент широкої громадськості, інтереси і цінності якого пов’язані з ринковою, соціально-політичною або іншою, що має публічний статус, діяльністю суб’єктів PR. Громадськість суб’єктна, оскільки не існує зовні суб’єктів з їх індивідуальними свідомостями, і об’єктна, оскільки завжди формується довкола того чи іншого об’єкту, що має зміст, наповнений загальними інтересами і цінностями. Отже, громадськість – це специфічні (цільові) аудиторії, які виступають складовими частинами загальної публіки. Складові частини (сегменти) громадськості розрізняються за їх відношенням до сфери суспільного життя (політичної, економічної, духовно-культурної) і одночасно можуть бути об’єктами різних публічних дискурсів.

Громадськість можна поділити на групи за багатьма критеріями. Стосовно економічних комунікацій це може бути поділ на покупців і непокупців, партнерів, дистриб’ютерів, конкурентів; за географічним принципом – на держави, регіони, міста, общини тощо; за демографічним принципом громадськість може диференціюватися за статтю, віком, світоглядом, приналежністю до раси, розміром сім’ї, рівнем прибутку. Також диференціація можлива за психологічним, етнопсихологічним, соціологічним та іншими принципами.

Громадськість може бути внутрішньою (працівники організації, члени профспілки), зовнішньою найближчою (клієнти, акціонери, фінансові партнери, постачальники, місцеві виборчі адміністрації), зовнішньою віддаленою (широка громадськість, фінансові кола, виборці, ЗМІ).

Для більшої зручності та практичності здійснимо диференціацію адресата PR-текстів на дві окремі групи – зовнішню громадськість і внутрішню громадськість. Ці два сегменти громадськості відповідають двом типам комунікації базового суб’єкта піару – зовнішнім і внутрішнім. Певною мірою вони пов’язані між собою: зовнішні комунікації суб’єкта PR не можуть бути оптимальними без добре налагоджених внутрішніх комунікацій. Атмосфера у внутрішній громадськості відображає корпоративний дух і клімат в організації, сприяє розвитку консолідації, ініціативи працівників. Позитивний імідж суб’єкта PR створюється за рахунок ефективного системного діалогу із зовнішньою і внутрішньою громадськістю.

Отже, залежно від споживацької групи – учасників акту PR-комунікації – ми ділимо PR-тексти на призначені для зовнішньої, внутрішньої й обох видів громадськості.
Робота над будь-яким текстом починається із збору (а для PR-тексту – прийому) первинної інформації, її аналізу. Потім іде процес складання (власне написання) цього тексту. На наступному етапі текст тиражується і доставляється одержувачу.

Для PR-тексту доставка одержувачу може бути:

1) прямою, безпосередньою – через адресну розсилку;
2) особистою – з рук в руки;
3) опосередкованою – через ЗМІ (PR-текст публікується без змін або є основою для журналістського тексту).

За цією ознакою ми класифікуємо PR-тексти на ті, що доставляються через ЗМІ (опосередковані) і шляхом прямої адресної розсилки або особистої доставки (директ-тексти).

Окремо від зазначених у таблиці перебувають суміжні PR-тексти (слоган, прес-рев’ю), оскільки вони не служать ані для безпосередньої, ані для опосередкованої роздачі чи розсилки. Слоган – радше комунікативний елемент PR-комунікацій, а прес-рев’ю здебільшого існує в одному примірнику і використовується в прес-центрі PR-суб’єкта.