Проблема класифікації та принципи типології PR-текстів

Січень 17th, 20122:17 pm

0


Проблема класифікації та принципи типології PR-текстів

У сучасній науковій і методичній літературі вже зроблено спроби представити як жанри текстів, що використовуються в PR-комунікаціях, так і принципи класифікації цих текстових матеріалів. Проте набори пропонованих жанрів характерні, по-перше, відсутністю певних критеріїв виокремлення, по-друге, неповнотою.

Діапазон класифікацій, запропонованих зарубіжними дослідниками, переважно дуже великий. Тут присутні поділи на матеріали про поточні події в діяльності компанії, тематичні огляди, аналітичні статті, статистичні звіти, спростування, відповіді на питання читачів; на матеріали для розповсюдження під час подій і матеріали для публікації в ЗМІ; навіть на “письмові засоби” (прес-реліз, прес-кит, листи, бюлетені) і “зустрічі” (конференції, обіди, коктейлі та ін).

Поділ за ознакою “наявність диференціальних ознак PR-тексту”. Перша класифікуюча ознака, за якою можна дати жанрову типологію PR-текстів – повноти відображення диференціальних ознак піару. Основний корпус PR-текстів, що має всі ознаки даного феномена, ми назвемо базовими текстами.

Низка текстів, які існують у просторі PR-комунікацій, але наділені сукупністю диференціальних ознак PR-тексту не повністю – називаються, відповідно, суміжними. У групі суміжних PR-текстів поряд існують різнорідні явища: слоган (міні-текст, що відображає основний зміст діяльності суб’єкта), резюме (текст біографії персони, який не збільшує пабліцитний капітал базового суб’єкта, оскільки дана персона не належить ні до якого базового суб’єкта PR або такою не є) і прес-рев’ю (переважно копійовані і зброшуровані матеріали ЗМІ, що відображають діяльність базового суб’єкта PR).

Базові тексти за ознакою первинності в процесі PR-комунікації розчленовуються на дві групи – первинні і медіатексти (вторинні PR-тексти). Первинними ми називаємо PR-тексти, що витікають від прямого наочного базового або технологічного суб’єкта PR, беруть участь у PR-комунікаціях у своєму первинному вигляді. Вони складають ядро корпусу PR-текстів. До них ми відносимо: прес-реліз, запрошення, бекґраундер, лист запитань-відповідей, факт-лист, біографію, заяву для ЗМІ, байлайнер, поздоровлення, лист, прес-кит, буклет, проспект, брошуру, ньюслеттер, листівку.

За ознакою складності первинні тексти поділяються на прості й комбіновані. Простий PR-текст – це власне текст, відмежований від інших текстів, що існує у просторі PR-комунікацій як самостійна і самодостатня одиниця.

Комбінований PR-текст – це макротекст, що складається з первинних простих текстів, з’єднаних загальною тематикою (новинним мотивом). Комбіновані тексти можуть подаватися громадськості у вигляді зібраної разом механічно (прес-кит), або поліграфічно групи простих первинних текстів (брошура, буклет, листівка), або – часто разом з журналістськими й рекламними текстами – у корпоративному виданні (ньюслеттер).

Медіатексти – це вторинні PR-тексти, написані PR-співробітниками і (або) оброблені журналістами й доведені до певного сегменту громадськості (опосередковані) виключно через ЗМІ. Ми розглядаємо три жанрові різновиди медіатекстів: іміджева стаття, іміджеве інтерв’ю, кейс-сторі.

Оскільки PR-текст є фактично посланням від базового суб’єкта піару до свого адресата – цільової громадськості, то дана ознака відіграє велику роль. Менеджер піару повинен працювати не з масовою аудиторією, а зі спеціалізованою. Існує три групи аудиторій:

1) реальна аудиторія певного виду масової комунікації;
2) реальна аудиторія засобів конкретного каналу масової комунікації;
3) реальна аудиторія засобів масової комунікації.

Ознака “цільова громадськість” диктує свої стилістико-мовні параметри тексту: з одного боку, він повинен бути перш за все доступним для свого адресата з погляду мови і стилю. З другого боку, за своєю формою PR-текст завжди монологічний (окрім жанру іміджевого інтерв’ю), хоча носить приховану діалогічність, тож певний акт комунікації між базовим суб’єктом піару і його цільовою громадськістю існує – існує й зворотний зв’язок, реакція громадськості.

Проблема класифікації та принципи типології PR-текстів – Частина 2