Проблема “Нового світу” в античних джерелах

9 Травня, 201111:42 am

0


Проблема “Нового світу” в античних джерелах

Проблема “Нового світу” в античних джерелах

Історію доколумбових плавань в Америку протягом майже 2 тис. років вивчають на основі тих нечисленних джерел, які збереглися до теперішнього часу у вигляді пам’ятників писемності, предметів матеріальної культури, духовного життя, мови. Однак лише писемні джерела містять найбагатшу інформацію про уяву стародавніх авторів щодо існування далекого населеного світу, який лежить за межами Ойкумени.

Один із фундаторів історичної географії, німецький учений Христофор Келлер (1638-1707), більш відомий під латинізованим ім’ям Целларіус, присвятив проблемі Нового світу в античних джерелах розділ своєї опублікованої у 1706 р. праці “Доповнення про Новий світ (De novo Orbe), чи був він відомий древнім”. Поява в давньогрецькій географії вчення про кулястість Землі [4, с. 49-57] та здогаду про існування заокеанського “іншого світу”, надихали греків на далекі розвідувальні плавання на захід, в Атлантичний океан. Саме так можна сприйняти повідомлення Страбона [9, с.11] про невдалі спроби кругосвітнього плавання.

Целларіус звернув увагу на припущення Псевдо-Аристотеля з трактату “De mundo” (“Про світ”) про існування іншого населеного світу, відтворене в І ст. до н.е. Страбоном. Крім того, Целларіус посилався на “пророцтво” Сенеки: “…минуть роки й настане час, коли світу межу розімкне океан, широко простір розімкнеться земний і Тефія явить нам нове світло, і не Фула тоді буде краєм Землі ” [8, с.15-16].

Загалом еллінська цивілізація була перш за все цивілізацією середземноморською. Разом із тим, греки досить рано започаткували плавання по Атлантичному океану. Про першу подорож такого характеру, що датується 640 р. до н.е.. згадує Геродот [2, с.225]. Крім нього про острови в Атлантичному океані, за Геракловими стовпами, згадує Гесіод, який жив у VII ст. до н.е. [З, с.120]. Він був першим, хто повідомив про ці острови і дав їм назву “блаженні”. Про “острів блаженних” згадує і Плутарх у біографії Серторія [7, с.305]. Судячи з його опису, острови дуже подібні на Американський континент.

У Vct. до н.е. Платон у діалозі “Тімей” писав про існування за Геракловими стовпами ряду островів і навіть материка. [6. с. 465-467] На ці слова посилається і Т.Ендрю, стверджуючи, що Платон мав на увазі Канарські, Азорські острови та Американський континент [5, с.150].

Крім писемних джерел, існують і археологічні докази можливості контактів Америки з античним світом. Так, у 1960 р. в містечку Каліштлауак (Центральна Америка) в ацтекському похованні знайдена римська статуетка, яка датується II ст. н.е. [1. с.21] В 1964 р. поблизу о.Грасьоса (Канарські острови), виявлена антична амфора виготовлена у ІІ-ІІІ ст. н.е.

Отже, на підставі опрацьованих джерел можна зробити висновок, що мореплавці античної епохи плавали в Атлантичному океані і цілком імовірно, хоч, мабуть, і випадково, потрапляли до берегів Нового світу.

Іван Воротник
Науковий керівник – доц. Хільчевський С.В.

Використана література:
1. Варшавский С. Находка в Калиштлауаке //Вокруг света. – 1961. -№12.
2. Геродот. История: в 9 кн. – Л., 1972.
3. Гесіод. Роботи та дні //Хрестоматія з античної літератури. – К., 1968.
4. Дитмар А.Б. География в античное время. – М., 1980.
5. ЕндрюТ. Ми-не перші //Всесвіт.- 1988.-№11.
6. Платон. Тимей Критий /Соч. в 3 т. – Т.З. – М, 1971.
7. Плутарх Серторий //ВДИ. – 1939. – № 2.
8. Сенека. Трагедии. – М., 1983.
9. Страбон. География: в 17 кн. – М., 1964.
10. Циркин Ю.Б. Первые греческие плавания в Атлантическом океане //ВДИ. – 1966. – № 4.