Проблеми держави в країнах стародавнього сходу

Грудень 7th, 20114:15 pm

0


Проблеми держави в країнах стародавнього сходу

Проблеми держави в країнах стародавнього сходу

Спочатку соціально-політичні уявлення у стародавніх греків, китайців, індусів, вавілонян, євреїв і персів, як свідчать тогочасні джерела, що дійшли до наших днів, мали спільний релігійно-міфологічний характер, хоч у межах того спільного типу світогляди позначалися своєрідністю. Так, у “Рігведі” (священних книгах стародавніх індусів) усі події розглядалися як вияв світового порядку, дотримання якого вважалося правильним шляхом і засвідчувало виконаний обов’язок.

У цілому тенденція відходу від первісного релігійно-міфологічного уявлення до більш чи менш раціонального погляду на світ взагалі і держави зокрема простежується у Стародавньому Сході в XI—VIII ст. до н. е.

Результати цієї тенденції подаються у вигляді вчень Конфуція, Мо Цзи, двозбітів і представників школи фа-дзу (легістів) у Китаї, Будди — в Індії, Заратустри — в Персії, проповідей єврейських пророків.

Яскравими представниками раціоналізації китайської політичної думки були легісти, вчення яких формувалося протягом IX—VII ст. до н, е. Теоретики легізму (Дзин Чань, Шан Ян та ін.), відкидаючи давні традиції, виступили з обгрунтуванням китайської доктрини політики і закону. Їхня увага була зосереджена на створенні сильної централізованої авторитарної держави, яка могла б регулювати дуже багато сторін суспільного і приватного життя населення. З цією метою веденню державних справ на основі традицій, моральних уявлень і міркувань посадових осіб вони протиставляли правління, засноване на численних деталізованих і суворих законах.

Легісти виступили з обгрунтуванням таких ідей, як державна монополія в ряді галузей виробництва і торгівлі, наділення адміністративного апарату економічними функціями, кругова порука серед населення і чиновництва (поряд з принципом особистої відповідальності чиновника за свої справи), систематичний контроль державою поведінки і настрою населення, екзаменаційна система заміщення посад у бюрократичному апараті, цензурний нагляд за бюрократією.

Відкинувши конфуціанські уявлення про державу як про велику сім’ю, легісти розглядали державне правління як постійну війну між правителями і підданими. Таємничість намірів і дій правителя, обдурювання підданих тощо є, за вченням легістів, необхідними умовами успіхів політики як внутрішньої війни. Легістська доктрина в ряді своїх суттєвих аспектів була сприйнята офіційною державною ідеологією і практикою, зберігаючи зовнішні конфуціанські атрибути.

У Стародавній Персії, якщо вірити грецькому історику Геродоту (його праця “Історія”), існували досить розвинуті уявлення про різні форми держави. Гербдот, зокрема, повідомляє про погляди семи змовників при обговоренні питання щодо майбутнього устрою держави. Троє виступаючих (перські вельможі Отан, Мегабіз і майбутній цар Дарій) висловилися відповідно за демократію, олігархію і монархію.

Отан, обґрунтовуючи перевагу демократії (відповідальність посадових осіб, наявність законного порядку тощо), дуже гостро критикував вади єдинодержавної монархії (свавілля, зневагу вітчизняних звичаїв і законів, відсутність правосуддя, обстановку брехні і гонінь). З критикою влади самодержця погодився і Мегабіз, але народну владу він відкинув як владу черні. У трактуванні Мегабіза лише олігархія — влада вищої знаті може забезпечити порядок і розв’язання державних справ.

Дарій поділяв докази Мегабіза проти демократії, але також критикував олігархію. Він виступав за абсолютну монархію. На думку Дарія, бездоганним є правління одного правителя, який має найкращі наміри. При цьому зберігаються в таємниці рішення, спрямовані проти ворогів. Олігархія ж викликає заколоти (заворушення, розруху, безпорядки), суперництво, кровопролиття. Справа врешті-решт доходить до встановлення єдиновладдя. При демократії, за Дарієм, ницість проникає у суспільне життя і підлі люди, об’єднуючись і діючи заодно, влаштовують змову. Так іде справа, продовжував Дарій, поки який-небудь народний вождь не покінчить з ними. За це таку людину народ поважає, а потім той прославлений вождь швидко стає єдинодержавним володарем.

Четверо інших змовників приєдналися до заклику Дарія встановити єдинодержавну форму правління. Питання, яке обговорювалося, було вирішене, таким чином, на користь монархії, а на світанку наступного дня Дарій, як повідомляє Геродот, придбав собі перське царство. Персія при Дарії залишилася однією зі східних деспотій.