Процес умирання та його періоди

Стан, що межує між життям і смертю, називається термінальним (від лат. terminalis — кінцевий).

Клінічна динаміка вмирання включає цілу низку патологічних процесів: припинення діяльності серця, зупинка кровообіг, порушення функції мозку, непритомність (протягом 1—2 с), розширення зіниць (20—30 с), зупинка дихання, передагональний стан, термінальна пауза, агонія, клінічна смерть.

У передагональному стані свідомість сплутана, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, ниткоподібний пульс визначається тільки на сонних, стегнових артеріях; відмічається тахікардія. Систолічний тиск менше 9,3 кПа (70 мм рт. ст.). Дихання часте, неглибоке.

Термінальна пауза характеризується тимчасовим згасанням функції кори мозку, дихального центру, серця; артеріальний тиск падає до нуля, дихання припиняється. Триває цей період від 10 с до 4 хв.

Агонія характеризується глибокими і рідкими дихальними рухами. Хворий неначе намагається захопити повітря відкритим ротом, але дихання неефективне, бо м’язи вдиху та видиху скорочуються одночасно. Серце на деякий час посилює роботу, систолічний тиск може збільшитися до 13,3 кПа (100 мм рт. ст.). Нерідко у хворих прояснюється свідомість. Після цього стан хворого погіршується і настає клінічна смерть.

Клінічна смерть — це стан, в якому перебуває організм протягом декількох хвилин після припинення кровообігу та дихання, коли повністю зникають усі зовнішні прояви життєдіяльності, але в тканинах ще не настали незворотні зміни.

Основними ознаками клінічної смерті є відсутність дихання, пульсу та серцебиття, розширені зіниці, відсутність їхньої реакції на світло.

Допоміжними ознаками клінічної смерті є блідість шкіри, непритомність, розслаблення м’язів, опущення нижньої щелепи вниз, відсутність артеріального тиску, поступове охолодження тіла, на ЕКГ спостерігається асистолія або фібриляція, мимовільне сечовипускання та дефекація.

Тривалість стану клінічної смерті від 4 до 6 хв.

Проведення реанімаційних заходів треба розпочинати якомога раніше, до розвитку асистолії серця і повної зупинки дихання. Це може повністю відновити життєдіяльність організму.

Головними реанімаційними заходами при зупинці крообігу є масаж серця і штучне дихання, які обов’язково проводяться одночасно, тому що необхідно насичувати киснем циркулюючу кров.