Професійна етика перекладача на англійську мову

Березень 26th, 20134:15 am

0


Професійна етика перекладача на англійську мову

Етичні норми перекладача удосконалювались протягом ХХ ст.. Як стверджують сучасні дослідники, соціальний статус перекладача достатньо високий.

Проте ситуація, яка склалась в нашій державі завдяки певним історичним умовам (більшовизм, атеїзм) призвела до того, що протягом ХХ ст. перекладач скоріше був «бійцем ідеологічного фронту», ніж саме спеціалістом в галузі перекладу. Звідси така легкість щодо заняття перекладом та вільної інтерпретації повідомлення залежно від ідеологічного замовлення чи волі перекладача.

Професійна етика перекладачу необхідна. Вона складається із моральних принципів, норм професійної поведінки, знання перекладачем свого правового статусу, ознайомлення із технічним забезпеченням перекладу.

Моральні принципи перекладача визначають, що можна, а що не можна робити перекладачу. Завдання це не таке просте, як здається на перший погляд. І хоч думки щодо того, що є аморальним в перекладі, різняться, але все ж таки можна визначити основні моменти етичних норм перекладача.

Відомо, що при усному послідовному перекладі перекладач може передати до 80% інформації вихідного тексту. Але при недотриманні перекладацької етики переклад можна звести до повного блокування інформації.

Перекладач, в першу чергу, повинен бути вихованою людиною, а це означає, що він має поважати інших як себе самого. Не можна говорити в присутності іншої людини «він». Коректний переклад не припускає зміни особи займенника, тобто заміни однієї граматичної форми іншою. Неприпустимим є також використання розмовного тону для певного кола осіб – це неповага для інших.

Робота усногоперекладача, як і володіння мовленням, взагалі пов“язана з надійністю функціонування організму. Перекладач повинен володіти основними прийомами автотренінгу і самонастроювання. володіти технічними прийомами усного перекладу та дотримуватись професійної етики.

Професійна етика диктує і реакцію на особистісні, індивідуальні особливості оратора. Адже мова його може бути далекою від норми і може допускати різні відхилення:

1) розмовляти на діалекті (територіальні відхилення)

2) у мовленні наявні окремі риси місцевого інваріанта норми

3) може вживати слова-паразити («ну..», «так би мовити..», «як то кажуть..»)

4) можуть бути індивідуальні дефекти мовлення (можливість заїкання…)

5) може розмовляти ламаною мовою («суржиком»)

У всіх цих випадках перекладач не повинен виявляти своєї реакції. А для цього він повинен підготуватися заздалегідь.

Територіальні відхилення замінюються при перекладі моделлю літературною нормою мови перекладу.

Перекладач, жива людина, і може щось не знати, чи не розуміти. В такому випадку він повинен сигналізувати про свою недостатню компетентність, фактах нерозуміння чогось.

Більшість морально-етичних принципів актуальні і для письмового перекладу. Письмовий перекладач зобов“язаний передати весь склад письмового тексту (заголовок, титули автора, посилання тощо). Слова та фрагменти тексту на інших мовах, окрім того з якого перекладають, переносяться в текст перекладу без змін. Не перекладається Summary в сучасному науковому тексті. В тексті перекладу позначаються сторінки вихідного тексту, щоб користувач легко орієнтувався. Скорочення по можливості слід розшифрувати і в тексті-перекладі передаються як в скороченому, так і в повному вигляді. На кінцевому етапі перекладач перевіряє повноту складу тексту, оскільки навіть досвідчений перекладач може припуститись помилок. Дотримання цих правил свідчить про коректне відношення перекладача до замовника.

Слід також зазначити, що в окремих випадках (військове відомство, суд) перекладач повинен зберігати таємницю інформації чи слідства. Це стосується і конфіденціальних перекладів, оскільки розголошування їх змісту може торкнутись недоторканності особистості клієнтів, які знаходяться під захистом конституції.

Отже, перекладач:

– зобов’язаний турбуватися про своє здоров’я, бо від нього залежить якість перекладу

– не має права реагувати на індивідуальні дефекти мовлення оратора і відтворювати їх, а орієнтуватися на усний варіант літературної норми перекладу

– про недостатню компетентність повинен негайно сигналізувати, а помічені за собою помилки виправляти, а не приховувати

– дотримуватись правил оформлення письмових перекладів, які забезпечують коректне відношення до замовника

– зберігати конфіденційність стосовно змісту тексту-перекладу і не розголошувати без потреби

Норми професійної поведінки перекладача

Перекладач повинен бути акуратно одягненим, незважаючи на той факт, як одягнений клієнт, не повинен висловлювати своє відношення щодо змісту того, що перекладається, хоч би якими знаннями перекладач не володів у цій чи іншій галузі.

Межі професійних обов’язків перекладача часто не визначені. Перекладач може виконувати функції і гіда-екскурсовода, і між культурного консультанта, і помічника режисера, і навіть співавтора сценарію. Для збереження якості роботи перекладач повинен наполягати на її обмеженні в розумних межах.

Негативний вплив на якість роботи перекладача може викликати комплекс другорядності його ролі, коли до нього відносяться як до обслуговуючого персоналу. Але кожний перекладач повинен знати собі ціну.

В конфліктних ситуаціях перекладач не приймає жодної із сторін, але й не перекладає лайку учасників скандалу.

Професійна придатність та професійні вимоги

Під проф.. придатністю розуміють, зазвичай, природні задатки для здійснення діяльності, в тому числі й психологічний аспект. Проф.. вимоги – більш широке поняття, вони разом із проф.. придатністю вимагають необхідний набір умінь та навичок.

Якості, які характеризують професійну придатність:

  • мовленнєва реактивність, вміння не тільки швидко говорити, але й швидко сприймати та відтворювати чуже мовлення
  • память повинна бути професійно організована
  • перемикання з однієї мови на іншу
  • психічна усталеність передбачає витримку, вольові якості, здатність долати психічні перевантаження в процесі перекладу
  • контактність спілкування з людьми стримана, експерт не тільки з мови, але і з культури двох (як мінімум) країн та народів
  • інтелігентність, творчий характер розуму. Тут згодиться і добра освіта, отримана в дитинстві, ун-ті, широта інтересів, самоосвіта

Професійні вимоги

Перекладач повинен володіти:

  • професійно поставленим голосом;
  • чіткою дикцією;
  • технічними прийомами перекладу: мнемотехніка (прийоми запам’ятовування), навички перемикання з мови на мову, навички мовленнєвої компресії, декомпресії тощо;
  • вмінням користування словниками, довідковою літ-рою та іншими джерелами інформації;
  • перекладацькою нотацією чи скорописом;
  • знати іноз. мову на рівні білінгвізму, а також культуру народу, мова якого вивчається;
  • постійно поповнювати свій активний словниковий запас обидвох мов;
  • активно володіти жанрами та типами тексту як рідною, так і іноземною мовою, особливо коли потрібно працювати з тематичними текстами, як це роблять професіонали, які працюють тут: технические переводы английский язык (leo-davinci.ru)

Технічне забезпечення перекладу

– записи в блокноті ведуться вертикально, або за власною системою (популярними є системи Розана, Міньяр-Бєлоручєва, Матішека)

– кабіна синхроніста

– диктофон, магнітофон, відеомагнітофон

– комп’ютер, інтернет

Правовий і суспільний статус

Робота перекладача регулюється нормами трудового законодавства. Зміст роботи закріплюється у контракті. Для письмового перекладу укладається договір, де зазначаються авторські права на переклад. В штаті фірми рамки обов’язків визначаються посадовою інструкцією.

Перекладачі у всьому світі об’єднуються у проф. спілки для захисту своїх прав, обміну інформацією та досвідом.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.