Професійна етика українського журналіста – Частина 2

Березень 28th, 201211:09 am

0


Професійна етика українського журналіста – Частина 2

Професійна етика українського журналіста – Частина 1

Етичні кодекси − це важливий механізм регулювання професійної діяльності. Письмове закріплення норм і правил допомагає і журналістам, і редакторам − одні знають, до чого прагнути у своїй роботі і якими принципами керуватися, інші − що вимагати з підлеглих.

Етичні кодекси є важливою ланкою складного процесу саморегулювання ЗМІ. Органи саморегулювання ЗМІ є запорукою функціонування окремих редакцій в суворих рамках професійних етичних норм. До механізмів саморегулювання ЗМІ входять такі як кодифікація професійної етики журналістів, інститут омбудсменів, ради з питань преси, прес-комітети, спілки журналістів, видавців та редакторів.
Саморегулювання ЗМІ − набір правил і виконавчих органів, які було засновано самими ЗМІ, створення процедур з вирішення неминучих конфліктів, прописаний механізм виявлення, визнання і виправлення можливих помилок журналістської діяльності, зокрема по відношенню до споживачів інформації.

Розвинені системи саморегуляції сприяють розвитку більшої свободи преси, тим самим підвищуючи довіру читачів до інформації, що подається у мас-медіа. Системи саморегулювання значно підвищують рівень відповідальності журналістів перед населенням, зобов’язуючи працівників преси слідувати у роботі принципам етики. Саморегуляція лояльно спонукає журналістів до виконання ними їх прямих обов’язків, спираючись на те, що об’єктом, на який направлена журналістська діяльність, є безпосередньо людська свідомість. Доведена відмінність і очевидна перевага корпоративного саморегулювання над примусовим, тобто державним, саморегулюванням у сфері мас-медіа.

Встановлення етичних стандартів у галузі ЗМІ може здійснюватись лише самими професіоналами у цій галузі. Не можна нав’язувати або, навіть, сприяти ухваленню саморегуляційних норм або заснуванню саморегуляційних органів. Можна навести кілька прикладів штучних або “нав’язаних” систем саморегулювання, коли на ЗМІ покладалася відповідальність за ухвалення етичних норм, а їх виконання покладалося на державний орган. Можна дискутувати також про так зване “законодавче” саморегулювання, коли закон встановлює обов’язковість створення саморегуляційних органів. Саморегулювання ЗМІ іноді порівнюють з колективною клятвою Гіппократа, де головний принцип “Не нашкодь” викладений докладно, з перерахуванням небезпечних зон, де може бути нанесена шкода. З іншого боку, саморегулювання – це створення процедур з вирішення неминучих конфліктів, прописаний механізм виявлення, визнання і виправлення можливих помилок.

Загалом саморегулювання є ефективним і цінним інструментом для досягнення якості ЗМІ, проте не єдиним. Саморегулювання має межі застосування. Певне коло проблем ЗМІ врешті-решт повинно регулюватись законодавством. Наприклад, такі проблеми як захист дітей, захист репутації не можуть бути вирішені без законодавчої бази.

Сьогодні, досить популярною формою реалізації своєї суспільної функції, чому безперечно сприяє і демократизація усіх сфер життя, ЗМІ обрали лобіювання й відстоювання окремих аспектів морального життя суспільства. З’явилась така собі “спеціалізація” видань на окремих темах, що безперечно створює додаткові характеристики “обличчю видання”.

Висвітлення моральної проблематики в друкованих ЗМІ:

“Дзеркало тижня” звертає увагу на вирішення проблем порнографії на законодавчому рівні, активно засуджує прояви антисемітизму, расизму, націоналізму. Це практично єдине видання, в одному номері якого можна зустріти до трьох серйозних матеріалів з проблеми суспільної моралі.

“День” зосереджується на проблемі моралі ЗМІ та журналістів, питанні засудження аморальності “жовтої преси” та необхідності обмеження свободи слова у випадках, які суперечать нормам суспільної моралі. Серед багатоманіття жанрово-тематичного висвітлення згаданої проблеми у газеті, уваги заслуговує кваліфікаційний огляд телемедійного простору в морально-етичному аспекті.
“2000” наголошує на проблемі виховання у молоді відчуття патріотизму, поваги до історичного минулого, засуджує наркоманію, алкоголізм, будь-які прояви агресії, жорстокості насильства серед молоді. З приводу обговорення питання експлуатації теми сексу, негативного впливу на молодь газета лишається пасивною.

“Молодь України” спеціалізується на тематиці утвердження культу сімейних цінностей, поваги до батьків, до інституту шлюбу, родинних відносин, морального виховання дітей, утвердження шанування історичних постатей і подій, а разом з тим – засудження порнографії, наркоманії, алкоголізму, паління, дитячої проституції серед підлітків. Зрідка газета приділяє увагу проблемі засилля інформаційного простору агресією, жорстокістю, насильством.

“Кіевскій телеграф” має спеціальну вкладку “Православній Міръ”. Публікації вкладки відзначаються особливим духовно-емоційним, морально-насиченим змістом релігійної публіцистики. Видання не виокремлює для себе єдиної тематичної тенденції в утвердженні суспільної моралі та намагається висвітлювати всі аспекти цієї сфери.