Професійна етика українського журналіста

Березень 28th, 201211:10 am

0


Професійна етика українського журналіста

1.    Ціннісні орієнтири в професійній журналістській діяльності.
2.    Поняття моралі та етики. Професійна мораль журналіста.
3.    Етичні норми журналістської діяльності.
4.    Кодекс професійної етики українського журналіста.
5.    Проблеми саморегулювання ЗМІ.
6.    Суспільна мораль і засоби масової інформації. Висвітлення моральної проблематики у ЗМІ.

На перехідному етапі розбудови незалежної демократичної держави в умовах переходу від тоталітарного способу мислення відбувається певна трансформація ціннісних орієнтацій, що призводить до зміни всієї духовної свідомості. Але залишаються етичні цінності, притаманні журналістиці: загальнолюдські (людина, світ, життя, справедливість тощо), національні (нація, національна культура, національна політика, національна держава), етнічні (етнос, етнічна культура, історія етносу), професійні (свобода слова, правдивість, справедливість, неупередженість, відповідальність тощо), індивідуальні (самовдосконалення, шляхетність, доброта, любов до ближнього, щирість, пошана, сміливість тощо).

Непростий шлях України до незалежності, проблеми пов’язані з її становленням поглибили процес розвитку суспільної свідомості й моральних цінностей. Все це поклало на журналістів особливий суспільний обов’язок: не тільки самим не втратити загальнолюдські та професійні орієнтири, а й допомогти суспільству подолати моральну кризу, вибудувати нові та відновити частину старих життєвих та світоглядних цінностей.

Побутує думка, що етика має регламентувати поведінку, виробити норми прийнятного та неприйнятного. Проте завдання та функції моралі значно ширші – вони стосуються цінностей та ідеалів. Це можна вважати ідеологічною стороною моралі. Мораль – це не тільки поведінкові, а й світоглядні норми. Мораль дає людині орієнтири не лише в повсякденній поведінці, а й у виборі поведінки стратегічної – яким ми прагнемо побудувати власне життя та життя всього суспільства. Отже, етика – це інструмент як регулювання, так і орієнтування.

Кожен журналіст несе відповідальність перед суспільством, перед своєю аудиторією за повну й адекватну інформацію про суспільство загалом та його окремі групи, про події, що відбуваються. У журналістській професії моральний вибір є постійним супутником творчої праці, а головні методи діяльності журналіста набувають характеру морального вчинку. Вплив засобів масової інформації на людей і здійснення функцій інформування, регулювання, інтеграції, виховання, навчання, відпочинку й насолоди, популяризації та реклами, на думку української дослідниці О.Кузнецової, постійно зобов’язують журналіста робити моральний вибір, від якого залежить доля людей, колективів, установ, фірм і навіть держав.

Моральні проблеми з’являються в журналістів тоді, коли завдання професійної діяльності вступають у конфлікт із загальними, національними, особистими нормами моралі, з використанням нових засобів фіксації й передачі інформації, що потребують нових норм регулювання моралі.

Професійна мораль журналіста − це не тільки форма свідомості, а й моральна поведінка, її мотиви, підстава моральних оцінок у вигляді суджень у журналістських матеріалах, моральні стосунки з людьми у фаховій діяльності, моральний вплив на людей у міжособовому й опосередкованому ЗМІ спілкуванні. Професійна мораль журналіста складається з таких основних компонентів:

•    моральна професійна свідомість;
•    моральна професійна поведінка;
•    моральний вплив на реципієнтів;
•    моральна журналістська оцінка у матеріалах.

Етичні й моральні принципи реалізуються в роботі журналіста на індивідуальному, груповому, колективному та суспільному рівнях.

Захист суспільної моралі в українських ЗМІ реалізується в багатьох законодавчих актах, нормативних документах, які діють в Україні: це Закон України “Про захист суспільної моралі”, Конституція України, Указ “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя”, Постанова “Про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі”, Положення “Про громадську експертну раду з питань захисту суспільної моралі”, Закон “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, “Про інформаційні агентства”, “Про телебачення і радіомовлення”.

Професійна журналістська мораль, дотримання загальнолюдських цінностей, законність – все це базові поняття журналістської етики.
Журналістську етику можна охарактеризувати як набір правил і норм поведінки, яких мають дотримуватися всі, хто збирає, опрацьовує та поширює масову інформацію. Доктор Рушворд Киддер, засновник Інституту світової етики писав: “Етика – дотримання неписаних законів. Журналісти мають слідувати своїм власним правилам, слідкувати за чесністю своїх репортажів і не покладатися на державу або будь-які закони чи органи, що вказують їм на, як треба робити те, що вони роблять”.

Журналістська етика – це самостійна, професійна, прикладна наука, що вивчає особливості закономірності, етичні цінності, норми та правила їх застосування у фаховій діяльності, а також етикетні вимоги під час праці та у неформальних умовах збирання інформації (О.Кузнецова), інший дослідник В.Іванов доповнює це визначення наступною тезою “певна система вимог до збору інформації та підготовки матеріалу”.

Увага до професійної відповідальності журналістів і етики журналістської професії в усьому світі, а останнім часом і в Україні, пов’язана з постійною зростаючою комунікативною роллю засобів масової інформації в політичному, економічному, культурному і взагалі у повсякденному житті держави, суспільства і окремого громадянина. Роль особистості журналіста в сучасному світі і соціальна відповідальність ЗМІ поєднуються з низкою інших проблем, зумовлених реаліями життя, в яких дедалі більше зростає значення ЗМІ.

Незалежно від рівня розвитку законодавства в тій чи іншій державі, журналістська професія, як і професія лікаря або юриста, потребує обов’язкового виконання писаного або не писаного кодексу професійної честі як роботи, що несе внутрішній потенціал соціальної відповідальності перед суспільством загалом і перед окремою особистістю. Ці та чимало інших етичних норм покладені в основу кодексів професійної етики журналістів багатьох країн світу, у тому числі й України. Характерною особливістю цих документів є те, що дотримання журналістами викладених у них положень має суто добровільний характер. Процеси демократизації в нашій державі обумовлюють, в першу чергу відстоювання інтересів пересічних громадян, які не повинні бути пасивними споживачами інформаційної продукції, а рівноправними партнерами у справі висвітлення суспільно значущих подій політичного й соціального життя суспільства. В цьому сенсі професійна журналістика повинна осмислити як власні проблеми, так і особливості своїх взаємовідносин із громадськістю; перебороти детермінуючий тиск організаційних структур ЗМІ на творчий потенціал і рівень моральності окремого журналіста; навчитись заходити консенсус у конфліктах між ЗМІ і урядовими організаціями; домагатися вирішення проблеми підвищення ступеня довіри громадськості до засобів масової інформації й окремих журналістів; перебороти скептицизм щодо професійної етики журналістів.

Вже не перший рік українські журналісти обговорюють питання ухвалення Хартії українського журналіста. Та окрім кодексу професійної етики українського журналіста, прийнятого в 1996 році, в Україні не ухвалено жодного документу, який би регулював етичний бік діяльності українського журналіста. Однак, це не говорить, що в Україні мало місця приділяється питанням журналістської етики – навпаки, будь-яка солідна редакція намагається укласти свій етичний кодекс, відповідно до правил і вимог, що забезпечують українські і міжнародні (ратифіковані в Україні) документи з питань професійної етики, зокрема журналістської.

Професійна етика українського журналіста – Частина 2