Принципи дослідження міжлітературних зв’язків у компаративістиці

Листопад 13th, 20126:18 pm

0


Принципи дослідження міжлітературних зв’язків у компаративістиці

На першому етапі порівняльного аналізу здійснюємо пошуки еквівалентностей та їхніх причин, встановлюємо класифікацію окремих міжлітературних зовнішніх і внутрішніх контактів, тобто реконструюємо форми міжлітературної взаємодії. Під час порівняльно-історичного аналізу, заснованого на принципі схожості, відбувається процес нагромадження літературних паралелей і аналогій та пошуки їхніх генетично-контактних джерел, що звужує рамки порівняльного вивчення.

Різноманітні аспекти міжлітературних зв’язків і функціонування світових явищ у національній літературі та національного письменства у світовій культурі висвітлюють праці такого типу, як «Адам Міцкевич в українській літературі» (1885) Івана Франка; «Ґете у Франції» (“Goethe en France” 1904) Фернана Бальдансперже, «Ґете в Англії» (“Goethe en Angleterre”, 1920) Жана-Марі Карре, «Ґете в російській літературі» («Гете в русской литературе», 1937) Віктора Жирмунського і «Ґете і світове письменство» (“Goethe und die Weltliteratur” 1946) Франца Штриха, «Шекспір і німецький дух» (“Shakespeare und der deutsche Geist”, 1911) Фрідріха Ґундольфа та «Шекспір в українській літературі» (1976) Марії Шаповалової, «Слава Данте за кордоном» (“Dante’s fame abroad”, 1950) Вернера П.Фрідеріха і «Данте й українська література: досвід рецепції на тлі “запізнілого націєтворення”» (2003) Максима Стріхи, «Українська дума і пісня в світі» (1989, 1997-1998) Григорія Нудьги.