Психологічні основи розумового виховання

16 Січня, 201411:55 am

0


Психологічні основи розумового виховання

Розумове виховання, що здійснюється в процесі навчання і праці, відбувається як складний психологічний процес, зв’язаний з формуванням понять, розвитком мислительних операцій, виробленням системи суджень, переконань, світогляду.

Розумова психічна діяльність відбувається як аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, на основі утворення різносторонніх асоціативних зв’язків. Утворені асоціативні зв’язки, що перетворюються у все більш узагальнюючі системи, становлять основу інтелектуального розвитку особистості. З точки зору психології всяке знання, як джерело розумового розвитку, являє собою своєрідну форму пізнання, фізіологічною основою якого є тимчасовий нервовий зв’язок, включений в систему асоціацій.

Розумовий розвиток учня, що відбувається як перехід від незнання до знання, від неповного знання до більш повного, зв’язаний з переходом від одного рівня пізнавальної діяльності до іншого, до складнішого, вищого. Цей перехід від нижчого рівня пізнання до вищого зв’язаний з переходом від простих форм асоціацій до більш складних.

Найпростіші форми асоціацій, так звані локальні асоціації, становлять фізіолого-психологічну основу початкового етапу знань. Локальні асоціації свідчать про наявність елементарного логічного зв’язку, що характеризує просте уявлення про предмет, наприклад: Дніпро – це ріка. Самі по собі ці асоціації не є активною формою мислительної, пізнавальної діяльності. Для того щоб вони перетворились в активну форму мислительної діяльності, стали джерелом утворення більш складних уявлень і перетворення їх в елементарні поняття, потрібна якісна перебудова, перетворення первісної асоціації в систему асоціацій.

Виявлення локальних асоціацій в процесі навчання і включення їх у відповідну асоціативну систему є однією з найважливіших передумов активізації мислительної діяльності учнів, розвитку їх інтелектуальних сил. В процесі навчання учитель, спираючись на наявні в учнів локальні асоціації, активізує їх мислительну діяльність, виробляє в їх уявленні систему асоціацій, тим самим він сприяє формуванню у них певних наукових понять, розвитку розумових сил.

Отже, включаючи наявні в учнів локальні асоціації в систему логічних зв’язків, активізуючи процес сприймання і засвоєння ними знань, учитель сприяє розвиткові інтелектуальних їх сил.

Формування наукових понять, систематизація, поглиблення і розширення знань зв’язано з утворенням в процесі навчання нового етапу фізіолого-психологічних зв’язків – часткових асоціацій.

Система часткових асоціацій служить основою вищого, хоч і значною мірою обмеженого етапу, формування знань. На основі частково-системних асоціацій в процесі навчання здійснюється відбір нових фактів, зіставляння, порівнювання, виділення головного і другорядного, що допомагає формуванню елементарних наукових понять, елементарної системи знань про предмет або подію, а разом з тим створює умови для більш глибокої пізнавальної діяльності, для сприймання системи знань. Цей процес утворення понять відбувається як перехід від локальних-простих асоціацій до більш складних – часткових.

Пізнавальна діяльність учнів на рівні утворення часткових асоціацій є певним етапом сприймання і засвоєння знань, важливою ланкою в загальному ланцюгу у формуванні понять. На основі часткових асоціацій в учнів формується уміння аналізувати явища, робити певні узагальнення. Проте це лише перехідний етап до вищого рівня розумової діяльності, в основі якого лежать системні асоціації.

Пізнавальна діяльність, що базується на внутрісистемних асоціаціях, зв’язана з формуванням більш глибоких наукових понять. Формування глибоких систематизованих понять на рівні утворених внутрісистемних асоціацій характеризується умінням глибоко аналізувати, синтезувати явища і предмети, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Утворення внутрісистемних асоціацій складає важливу ланку у виробленні наукових понять, у засвоєнні знань, умінь, навичок учнів, в їх розумовому вихованні.

Вивчаючи, наприклад, літературно-художній твір, учні старших класів аналізують його композицію, зміст, ідейну спрямованість, художні засоби, характеризують героїв і т. д., причому розглядають ці компоненти у взаємозв’язку, в діалектичній єдності форми і змісту. Так, аналізуючи твір, встановлюють, чи правдиво він відображає реальну дійсність, історичну епоху; ідейне спрямування твору розкривають у зв’язку з характеристикою героїв, їх дій; у вчинках героїв розпізнають психологічні мотиви їх дій, їх історичну зумовленість, відповідність етичним нормам; аналізуючи художні особливості твору, оцінюють їх з точки зору соціалістичного реалізму, сили естетичного впливу, психологічного розкриття характерів і т, д. Такий всебічний аналіз твору збагачує уявлення учнів, сприяє формуванню в них наукових понять, виробленню системи знань, логічного мислення. Разом з тим він має велике виховне значення, забезпечує формування глибоких переконань, що становлять основу світогляду.

Утворення внутрісистемних асоціацій, на основі яких формуються глибокі наукові поняття, не є самоціллю.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто