П’єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор

Травень 13th, 20114:44 pm

0


П’єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор

П’єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор

Основоположником сучасного олімпійського руху справедливо вважають відомого французького діяча, фахівця в галузі педагогіки, соціології, історії, літератури, барона П’єра де Кубертена. Його багатолітня цілеспрямована д:яльність не тільки дозволила відродити олімпійські ігри, але й надати їм світового значення та відтворити дух олімпізму, який панував на теренах Олімпії з 776 р. до н. е. Феномен цієї людини полягав у різнобічності інтересів, нахилів та здібностей. Природні задатки створили можливість для різнобічної діяльності й навіть кардинальної зміни її – відмови від кар’єри військового й присвята свого життя справі відродження та пропагування духу античності, зокрема змагального духу Олімпійських ігор Стародавньої Греції [1].
П’єр де Кубертен з дитинства мав змогу знайомитися з творами мистецтва, отримував різнобічні знання і поряд з цим займався фізичними вправами, вдало фехтував, їздив верхи, захоплювався греблею. Уже у 12 років він познайомився з роботою “Шкільні роки Тома Брауна”, зміст якої і став поштовхом до активних досліджень у галузі спорту. Здобувши прекрасну освіту в найкращих навчальних закладах Франції, і з наперед визначеною військовою кар’єрою Кубертен повністю віддає себе фізичній культурі й спорту [2].

 

Це був післявоєнний 1870 р, коли Франція відчувала на собі програну Німеччині війну. Кубертен убачав відродження минулої слави Франції у прояві найкращих рис французів. У цей час він активно знайомиться з провідними національними системами фізичного виховання – німецькою, шведською та англійською, при цьому піддаючи критиці німецьку воєнізованість та муштру.
Узявши до уваги ідеї Арнольда щодо впровадження в систему навчальних закладів фізичної культури як необхідної складової для гармонійного розвитку студіюючої молоді, Кубертен виробив французьку систему тіловиховання. Виникнення французької системи фізичного виховання, виділення окремих видів спорту та проведення змагань, формування спортивних федерацій та союзів у Європі та Америці склало підстави для відродження Олімпійських ігор сучасності. До всього додалися результати досліджень німецького археолога Е.Курціуса, завдяки якому була відтворена Олімпія з її славною історією [3].
Для того, щоб утілити свій задум щодо відродження олімпійських ігор П.Кубертен знаходить однодумців і тісно співпрацює з доктором Уільямом Пенні Бруксом, засновником Олімпійського товариства, з Уільямом Слоемом професором політичних наук з США, Чарльзом Гербертом, переможцем багатьох змагань 1870-х pp. Також він пропонує свою ідею олімпізму французькому керівництву з метою поєднання зусиль та підтримки. Кубертен також закликає до проведення регулярних змагань з різних видів спорту як засобу поліпшення міжнародних відносин. Проте заклики залишалися без належної реакції і потрібно було наполегливіше пропагувати свої ідеї в країнах Європи та Америки. Для цього він був відряджений до Америки у країну, в якій найприхильніше ставилися до ідеї олімпізму. Кубертен публікує протягом 1886 – 1887 pp. цілу низку статей, присвячених проблемам фізичного виховання. Уже в 1892 р. він виступає на ювілейному святі французького легкоатлетичного союзу з пропозицією відновлення Олімпійських ігор. Через два роки, у 1894 р. під керівництвом Кубертена було проведено 1-ий Конгрес МОКу, на якому вирішено провести 1-і Олімпійські ігри сучасності в 1896 р. в Афінах.

 

Так була започаткована традиція регулярного проведення Олімпійських ігор сучасності. Фактично організаторам 1-их, а потім і наступних ігор не зовсім вдалася спроба відтворити дух олімпізму, який панував в Олімпії більш ніж 15 століть тому. На зміну духу лицарства, честі, справедливості в спорт прийшла епоха комерціалізації, підкупу та використання спортивних змагань з політичною метою, оскільки змінилися часи, люди, їхнє світобачення та моральні цінності. Проте, незважаючи на це, саме завдяки активній діяльності П. де Кубертена людство отримало змогу проводити Олімпійські ігри, підтримувати та звеличувати їхній змагальницький дух.

Юрій Мельник
Науковий керівник – викл. Мандрик М.В.

Використана література:
1. Энциклопедия  современного  олимпийского  спорта./  Под  ред  В.Н. Платонова. – К.: Олимпийская литература, 1998. – 600 с.
2. Платонов В.Н., Гуськов СИ. Олимпийский спорт. В 2-х к. Т.І. – К. : Олимпийская литература, 1994. – 493 с.
3. Попеску І. Малий античний олімпійський словник. – К. : Олімпійська література, 1999. – 142 с.