Рецепція роману-притчі В. Голдінга “Володар мух”

Запропонована робота присвячена достатньо новому методу в літературознавстві – методу літературної рецепції (від лат. Recepcio – прийняття).

Ідея рецептивного читання літературного тексту покликана по-новому побачити важливі компоненти культурної композиції тієї чи іншої літературної епохи, з’ясувати продуктивність жанрових форм, а також, як вважає професор О.В. Червінська, усунути “літературний трикутник” – посередника між читачем і літературним твором (в особі критика, або нав’язаного трактування даного тексту) [ № 3, с 9 ].
Для більш точної демонстрації методу літературної рецепції було б доцільно звернутися до твору-притчі, тобто вільного до будь-якого трактування та бачення при наявному висвітленні в ньому   об’єктивних   загальнолюдських   та   загальноприйнятих проблем та явищ.

Одним з таких творів, які належать до скарбниці світової літератури, є роман-притча Вільяма Джеральда Голдінга “Володар мух”.

Ситуація, яка в основі сюжету роману, досить проста: трагічна випадковість зібрала на острові дітей від 5 до 14 років. Здавалося б, типова робінзонада про виживання в умовах дикої природи, демонстрація єднання людини з навколишнім середовищем. Проте, на думку багатьох літературних критиків, “Володар мух” – більше ніж просто авантюрний роман, це – “одна з найжорстокіших антиутопій 20-го століття”. Питання лише в тому: як, коли і де читач з’ясує для себе ретельно приховану майстерністю автора, майже непомітну межу між розважальним твором та гострою сатирою на людські вади.
Роман Голдінга здатен викликати жах і відразу до самого себе в чутливого та небайдужого читача-співавтора. “Так, – говорить собі читач, – вона така, людина”.

Не виключено, що “Володар мух” так і залишився 6 розтлумаченим на рівні пригодницької літератури (робінзонади дидактиктично-моралізаторського спрямування), якби читач 20-го сторіччя не був підготовлений до сприйняття багаторівневого твору (1954 р.) двома світовими війнами, кризами та депресіями повоєнних років, почуттям незахищеності, сумніву.

Отже, твір можна поділити на такі зони рецепції:

I – авантюрно-пригодницький роман, який стоїть поряд з “Островом скарбів” Стівенсона, “Таємничим островом” Жюля Верна, “Кораловим островом” Башіентайна;
II – роман-притча з широким полем аллюзій та алегорій;
III – роман-аллюзія на конкрентні події певного часового проміжку, іншими словами, своєрідна хроніка 20-го століття.

Застосовуючи до твору Голдінга ідею багаторівневої рецепції, дослідник бачить, наскільки розширюється діапазон читацького пізнання. Такий суб’єктивізм повинен мати місце, оскільки немає на Землі двох індивідів, які б однаково відображали навколишній світ, проте це індивідуальне в трактуванні твору не повинно виходити за межі певного кола відносної істини, яке має свої закони. Але навіть ці закони розуміються суб’єктивно в залежності від особистісних особливостей читача як співавтора, а також особистості самого автора, адже автор сам є суб’єктивним спостерігачем навколишньої дійсності та носієм індивідуального розуміння загальноприйнятих законів і цінностей суспільства.

Олександра Говорова
Науковий керівник – проф. Червінська О.В.

Використана література:
І.Голдинг У. “Повелитель мух”. – СПб,; Азбука, 2000. – 266 с. 2. Всемирная история (1918 – 1945). – Киев, 1997 г. – 543 с. З.Червінськая О. В. Рецептивна поетика. Історико-методологічні та теоретичні засади. – Чернівці: Рута, 2001. – 56 с.