Роль знань і діяльності у пізнання дітьми соціальної дійсності

Розвиток у дітей активного пізнання світу людей, їх діяльності, світу почуттів і переживань – завдання, яке людство розв’язує з того часу, як стало усвідомлювати необхідність передачі кожному наступному поколінню досвід попереднього.

Проблема ознайомлення дітей дошкільного віку з соціальною дійсністю розглядається багатьма педагогами сучасного і минулого – Я.А.Коменським, Ф.Фребелем, М.Монтессорі, С.Русовою, Р.Жуковською, З.Плохій, С.Ладивір, О.Кононко, С.Козловою та ін.

Уявлення дитини про соціальний світ формуються на основі знань, які виконують різні функції в становленні її соціального досвіду. С.Козлова визначає такі функції: інформаційна; емоційна; регулююча [1; с.22]. Значення інформаційної функції в тому, що дитина починає орієнтуватися у навколишньому світі. Д.Ельконін з цього приводу писав: “Дитяча думка в цей період спрямована на диференціацію і узагальнення явищ дійсності. Саме на основі такої диференціації виникають перші загальні уявлення, які дають перший контур того, що умовно може бути назване світоглядом -світоглядом у тому розумінні, що в цих загальних уявленнях починаються складатися тенденції не просто до знань про одиночні факти, а до знань про їх зв’язки ” [2; с.188].

Знання дитини про довкілля мають бути забарвлені почуттями, нести в собі потенціал, який породжує емоції, оскільки головне призначення таких знань – впливати на формування світогляду, світосприймання і активно-дійового ставлення до світу природи і людей. Вплив на дитину на емоційної функції виявляється в інтересі до об’єкта, який вивчається, у яскравих експресивних реакціях (сміх, плач), у проханні повторити ще раз, наприклад, прочитану казку тощо Як зазначає, Т.Поніманська, знання, якими оволоділи діти, повинні не тільки нести інформацію, а й виявляти почуття [3; с.308]. Цього вимагають особливості психічного розвитку дітей у період дошкільного дитинства.

Важливою педагогічною проблемою, яка потребує розв’язання, є створення психолого – педагогічних умов для того, щоб набуті дітьми знання не лежали мертвим вантажем, а активно слугували їм у формуванні поглядів, реалізовувалися в їх поведінці, діяльності. Знання мають спонукати дитину до здійснення вчинків, дій, регулювати їх поведінку і діяльність. А це вже – регулююча функція знань, яка тісно пов’язана з інформаційною та емоційною. Регулююча функція знань виявляється в конкретній діяльності, у збагаченні соціального досвіду, зокрема взаємодіяти з ровесниками тощо.

Діяльність є водночас умовою і засобом активного пізнання дитиною соціального світу. Саме діяльність дає дитині можливість оволодівати знаннями, виявляти своє ставлення, набувати практичних навичок взаємодії з оточуючим світом. Чимало науковців стверджує, що спільна діяльність дітей – це школа передачі соціального досвіду, формування особистісних якостей, які характеризують дитину як вищу, соціальну істоту [ Л.Виготський, О.Леонт'єв, Г.Костюк, М.Лісіна, Л.Божович, О.Кононко та ін.].

У процесі цілеспрямованої діяльності розв’язуються такі основні проблеми:

- закріплення оцінок, які формуються, поглиблення знань, виховання якостей особистості;
- набуття дитиною досвіду життя серед людей – ровесників, дорослих; усвідомлення нею важливості та необхідності володіння нормами і правилами взаємодії і діяльності;
- задоволення потреби дитини включення в життя дорослих, до участі в ньому.

Кожний вид діяльності – спілкування, предметна діяльність, гра, праці, навчання, художня діяльність – мають потенційні педагогічні можливості. Важливо їх знати і використовувати у вихованні дітей.

Катерина Труфин
Науковий керівник – доц. Струннікова Д.І.

Використана література:
1.Козлова С.А. Теория и методика ознакомления дошкольников с социальной действительностю. – М., 1998.
2. Эльконин Д.Б. Детская психология. – М, 1960. З.Поніманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки. – К., 1998.