Роман доби Романтизму

10 Жовтня, 201212:48 pm

0


Роман доби Романтизму

Романтичний роман являє собою окремий етап у розвитку жанру. Якщо глянути на створені романтиками романи, то саме вони найбільше ілюструють висунуту М. М. Бахтіним концепцію роману як що до жанру, який „твориться безупинно” Німецький романтичний роман у більшій своїй частині не прагне до фабульної цікавості, він створює іншу художню реальність – реальність духа. І це стосується не лише явно автобіографічного роману „Люцинда” самого Шлегеля, але й „Гіперіона” Гельдерліна, що змалював життя діяльного й страждаючого духа, і „Генріха фон Офтердінгена” Новаліса і так аж до „Життєвих поглядів кота Мурра” Е. Т. А. Гофмана – роману, де сам життєпис кота своєрідно відображує життя геніального композитора. Романтичний роман виявився принципово новим жанровим утворенням, і об’єднуючим в ньому стало суб’єктивне авторське начало.

До числа створених романтиками різновидів романного жанру можна віднести сповідальный роман, широко представлений у французькому романтизмі (Шатобріан, Сталь, Констан, Мюссе, Ж. Санд).

Специфічним різновидом романтичного роману став т.зв. „роман про митця” (Kunstlerroman), особливо характерний для німецької літератури.

Початок „роману про митця” був покладений ще в попередню літературну епоху романом Гете „Літа науки Вільгельма Майстра” Однак романтики чимало постаралися, щоб по-своєму поставити й вирішити проблему митця. В. Г. Вакенродер у творі „Сердечні звірення ченця, закоханого в мистецтво”, Л. Тік в романі „Мандри Франца Штернбальда”, Новаліс в романі „Генріх фон Офтердінген”, Е. Т. А. Гофман у новелах і в романі „Життєві погляди кота Мурра” працювали в цьому жанрі. Саме тут творча особистість змогла осмислити своє місце й призначення у світі, затвердити особливий життєвий статус митця і його право на володіння істиною. „Роман про митця”, багато в чому продовжуючи традицію „роману виховання”, служив саморефлексії митця й мистецтва й містив у собі естетичну програму творця, його художницьке кредо.

Саме романтизм створює жанр історичного роману. Історія стає тими винятковими обставинами, в які попадає романтичний герой. Для Франції – це Віктор Гюго, для Англії – це Вальтер Скотт. Герой попадає у виняткові обставини середніх віків. Виняткові обставини в Байрона – це екзотика, адже не тільки герой Байрона Чайльд Гарольд, але й сам Байрон побували в Іспанії, Португалії, Мальті, Греції, Албанії. У літературі американського романтизму – це романи Фенімора Купера. Купер, Готорн, Мелвілл створили справжній американський роман з розмаїттям його піджанрів – історично-пригодницький, морський, утопічний, психологічний, про подорожі тощо.

Саме з романтиків починається інтерес до історії взагалі, до національної історії, інтерес до фольклору – усе це романтичне надбання.