Роман Йозефа Рота “Марш Радецького”. Йозеф Рот і Україна

Березень 3rd, 20131:37 pm

0


Роман Йозефа Рота “Марш Радецького”. Йозеф Рот і Україна

Йозеф Рот (1894 – 1939) – австрійський письменник. Народився в єврейській родині в галицькому містечку Бродах, що на той час знаходилося на межі двох імперій: Габсбурзької та Російської.
У 1913 розпочинає навчання германістики та філософії у Львівському університеті, пізніше перебирається до Віденського. Проте 1916 Йозеф Рот змушений перервати студіювання через призов до австрійського війська. Був учасником Першої світової війни як військовий журналіст.

Після закінчення війни він робить досить успішну кар’єру, працюючи спочатку у Відні, а пізніше з 1920 у Берліні. Тут він пише для відомих німецьких газет: Нової Берлінської газети (нім. Neue Berliner Zeitung), Берлінського біржового кур’єра.

1924 р. публікує романи «Готель Савой»(нім. Hotel Savoy) і «Бунт» (нім. Die Rebellion). 1926 р. Й.Рот подорожує до Радянського Союзу. Його ліві симпатії і сподівання виростали з усвідомлення нестабільності у Західній Європі. радянська модель видавалася Й.Роту альтернативою. Однак побачене на власні очі засилля догм та ідеології, яким цілковито підпорядковувался життя в СРСР, змусили Й.Рота опісля написати: «Ніколи я так глибоко не відчував, що я європеєць.. якщо хочете, римлянин і католик, гуманіст і людина Відродження. Щастя, що я поїхав у Росію, я б інакше ніколи не пізнав себе».

1928 Й.Рот потрапляє у тяжку психологічну та фінансову скруту внаслідок захворювання дружини Фрідеріки шизофренією. Він сам поступово стає алкоголіком. 1929 змушений віддати дружину у психіатричну клініку. У 1940 її вбито нацистами в рамках проекту евтаназії.

1933 Й.Рот змушений покинути Німеччину, оскільки до влади приходять нацисти, а його книги заборонено. Він перебираєтьс до Парижа. 1939 збіднілий та в боргах помирає внаслідок двостороннього запалення легенів та білої лихоманки. Існує версія, що однією з причин смерті став також приступ після повідомлення про самогубство драматурга Ернста Толлера.

З 16-ти романів Й.Рота одинадцять так чи інакше пов’язані з Україною. І не тільки через своє походження його вабила ця країна. Дослідник Детлеф Ігнасяк, дослідник німецькомовної літератури Галичини, зазначає: «Рот – єдиний серед тих, хто був однаково міцно закорінений в усі три культурні ґрунти: польський, єврейський та німецький, тому він передусім виступає як представник фіктивної галицької нації». Як виразник і навіть «пропагандист» (Д.Затонський) України Рот виступав у своїй публіцистиці. Дуже високо оцінював у своїх нарисах українське народне мистецтво. Його дратувала профанація, яка супроводжувала хвилю україноманії, яка виникла на Заході у 20-х рр. «Не можна спотворювати мистецтво народу, тим більше – народу в даний момент беззахисного, в якого більшовики й поляки відібрали вітчизну», – писав він.

Один з вершинних творів Й.Рота – роман «Марш Радецького». На прикладі трьох поколінь сім’ї Тротта автор майстерно зображає етапи невпинного занепаду Дунайської монархії. Лейтенант-словенець Йозеф Тротта у бою під Сольферіно (1859) рятує життя цісарю Францу Йозефу, ризикуючи життям власним. Як подяку за геройство він отримує дворянське звання і помістя. Так випадково Тротта стають обранцями ласки верховного правителя.
Син героя Франц сумлінний австрійський чиновник, а внук Карл Йозеф – знову офіцер. Однак його життя – лише відблиск героїчного життя діда-героя Сольферіно. У нього немає ролі. Він приречений на загибель, як і сама монархія, а з нею і сам цісар.

«Марш Радецького» наче ввібрав у себе всю гаму людських настроїв, усі барви життя. Мабуть, саме тому цей роман є «неперебутнім, він не старіє. Це не реквієм, не пам’ятник минулому, це – поетичне і гуманне свічадо буття, трагічного, комічного й величного й своїй безперервній коловерті» (Д.Затонський).