Розвиток конкурентного середовища шляхом стимулювання малого бізнесу

Червень 15th, 20133:43 am

0


Розвиток конкурентного середовища шляхом стимулювання малого бізнесу

Для малого бізнесу умови конкуренції є інституціональним середовищем. Забезпечуючи насичення ринків товарами та послугами, малі підприємства не часто займають на них монопольне становище. Як правило, це буває лише за наявності відповідних адміністративних бар’єрів. Досить швидке становлення малого бізнесу в розвинених країнах у другій половині двадцятого століття було важливим чинником посилення конкуренції, обмеження монополістичних тенденцій і сприяло зростанню ефективності виробництва.

Також про ефективність малого бізнесу свідчить розвиток франчайзингу. Невеликі фірми реалізують продукцію великих корпорацій, використовуючи на договірних умовах фірмову торговельну марку.

Малий бізнес має хороші перспективи в складній сфері науково-технічних інновацій. Великі компанії побоюються зайвого ризику, тому багато нові види продукції і технології розробляються і впроваджуються на малих підприємствах. Проте малий бізнес виграє в гнучкості і програє в забезпеченні ресурсами, є вразливим в умовах таких несприятливих факторів, як інфляція, фінансова нестабільність, недосконале оподаткування, циклічні спади виробництва і потребує серйозного підтримці з боку держави.

У розвинених країнах сприяння розвитку малого бізнесу є одним з пріоритетів державної політики. У них діють розгалужена система сприяння підприємництву: програми кредитування, консультування, навчання, закріплення за малими фірмами певної частини держзамовлень. У ході економічних реформ, що проводяться в країнах СНД і Східній Європі, розвиток малого бізнесу стало важливим чинником створення конкурентного середовища, сприяло загальному піднесенню економіки. У той же час в умовах ринкової трансформації на малий бізнес впливає ряд особливостей, властивих перехідній економіці:

– Структурні диспропорції в економіці, ускладнюють розвиток підприємництва;

– Низький рівень менеджменту на багатьох державних і приватизованих підприємствах;

– Недостатній розвиток ринкової інфраструктури та недосконалість законодавчої бази;

– Незадовільний фінансовий стан приватизованих та державних підприємств;

– Неефективна робота державного апарату та недосконала система оподаткування;

Процес розвитку малого підприємництва в Україні складається з трьох етапів.

I етап розпочався після прийняття у 1991 році законів, були законодавчо закріплені гарантії свободи підприємництва, рівні правові умови для підприємств усіх форм власності.

Початок II етапу відносять до середини 90 – х років. Мала приватизація, яка в основному завершилася в 1996 році, розширила матеріальну базу малого підприємництва.

III етап розпочався наприкінці 90-х років в результаті активних кроків з дерегулювання підприємницької діяльності: був спрощений процес реєстрації підприємств; скорочено перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню; зменшилося число перевірок контролюючими органами. Важливою складовою сектора малого підприємництва є фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Значною перешкодою для малого бізнесу залишаються адміністративні бар’єри:

– Складність в одержання дозволу на відведення земельних ділянок, будівництва та переобладнання приміщень;

– Ліцензування;

– Складність процедури реєстрації;

– Складність процедури сертифікації;

– Недосконале оподаткування;

– Перевірки численних контролюючих органів;

– Недосконале митне регулювання.

Відмінності в регіональній щільності малого бізнесу, викликані об’єктивними умовами:

– Спеціалізацією регіонів;

– Природними ресурсами;

– Географічним положенням;

– Нерівномірністю розміщення продуктивних сил;

– Рівнем загальної ділової активності в регіонах.

Нерівномірність, диспропорції і суттєві відмінності у розвитку малого бізнесу на місцевому рівні зумовлені не стільки економічним потенціалом, політичними, соціальними та культурними факторами, скільки ставленням місцевої влади, її діяльністю, спрямованої на створення необхідних умов для розвитку малого підприємництва.

На стан конкурентного середовища на ринках негативно впливають антиконкурентні дії органів державної влади та місцевого самоврядування. Найбільш поширеними порушеннями є:

– Делегування окремим суб’єктам господарювання своїх повноважень щодо організації та контролю транспортного обслуговування;

– Примусові внески перевізників, особливо тих, що працюють з небезпечними матеріалами, більш детально про це можна дізнатися з ресурсу международные перевозки опасных грузов;

– Порушення порядку проведення конкурсів.

Порушують конкурентне законодавство і окремі суб’єкти господарювання, що діють на ринку автомобільних перевезень.

Таким чином, можна зробити висновок, що державі слід ще багато чого подолати для того, щоб мале підприємництво зайняло в українській економіці своє європейське місце.

Для цього, зокрема, необхідно:

– Спростити процедуру отримання дозволів;

– Всіляко розвивати інфраструктуру підтримки підприємництва;

– Не допускати прийняття органами виконавчої влади та місцевого самоврядування рішень, що обмежують конкуренцію, вільний міжрегіональне рух товарів, що встановлюють штучні бар’єри для входу нових суб’єктів господарювання.

Мале підприємництво відіграло важливу роль у формуванні конкурентного середовища в нашій країні. Однак у силу недостатнього розвитку та існуючої галузевої структури мале підприємництво в багатьох галузях залишається лише потенційним конкурентом великих і середніх підприємств.