Розвиток соціал-демократичної ідеології

14 Червня, 20133:47 pm

0


Розвиток соціал-демократичної ідеології

Теоретичними засадами соціал-демократії є роботи Ф. Лассаля, К. Каутського, Е. Бернштейна. Великий вплив на формування принципів соціал-демократії здійснили ідеї французького вченого П.Ж. Прудона, який пропонував організувати соціалістичне суспільство на основі дрібнотоварного приватного виробництва. Зокрема, в роботі «Що таке власність?» він пропонував знищити велику приватну власність шляхом розділу великого капіталу і в майбутньому суспільстві перейти до системи обміну послугами і товарами. В наступних своїх роботах П.Ж. Прудон переглянув частину своєї концепції і запропонував, як основу для своєї моделі суспільства, дрібнобуржуазну приватну власність та свободу конкуренції. Він обґрунтовував необхідність поступових економічних реформ, кінцевою метою яких є перетворення капіталізму в асоціативне суспільство дрібних підприємців. Таким чином, Прудон заперечував необхідність класової боротьби пролетаріату і виступав проти об’єднання робітників в політичні організації. В кінцевому результаті він прийшов до висновку про необхідність знищення держави, адже жодна держава, за його думкою не буде захищати інтереси робітників. Ідея П.Ж. Прудона щодо знищення держави була використана в анархічній ідеології, за якою повинен здійснитися перехід від політичного регулювання до промислового. Устрій, коли зникне політична влада, а все буде визначати економічна доцільність, сам П.Ж. Прудон назвав «анархією».

На межі ХІХ – початку ХХ ст.. Є. Бернштейн (1850-1932), ідеолог реформізму і ревізіонізму, проаналізувавши процес переходу капіталізму в монополістичну стадію, зробив ряд висновків, які кардинально розходилися з ленінськими. В праці „Проблеми соціалізма і завдання соціал-демократії” (1899) він сформулював основні напрями ревізії марксизму. Ревізіонізм (від лат. revisio – перегляд), по Леніну, це одна з форм ідеології дрібної буржуазії та середнього класу. В економічній теорії Бернштейн зробив висновок, що монополізація капіталізму веде до зростання чисельності робочого класу і слоужбовців різного роду і не веде до краху капіталістичних відносин. Ідея знищення приватної власності не є слушною, бо ніяка модель державного планування не може замінити механізму ринкової конкуренції. Він виступив за збереження приватної і різних колективних форм власності.

В політичній сфері Бернштейн обґрунтував роль соціал-демократичної партії – як партії соціальних реформ. З одного боку, він не заперечував класової боротьби, а з іншого, – абсолютизував тезу мирного вростання капіталізму в соціалізм. Соціалізм – це не частина комуністичної формації, а самостійна формація, яка не має чітких контурів. Під впливом часу , технічних і наукових змін уявлення про зміст соціалізму у людей змінюються. Головною ознакою соціалізму має бути не критерій наявності власності, а ступінь захисту державою працівників. „Кінцева мета – ніщо, рух – все” – головний девіз ревізіонизму. Змістом революційної діяльності визначалася легальна політична боротьба за допомогою реформ і тиску на панівні класи. Бернштейн заявив, що демократія і загальне виборче право знищують підгрунтя для класової ворожнечи.

Другий крупний теоретик і діяч соціал-демократії К. Каутський (1854 – 1938) доказував, що за допомогою держави можливо побудувати „демократичний соціалізм”.До 20-х років він зробив багато для популяризації ідей соціал-демократії і мав вплив в пролетарському русі. Жовтневу революцію в Росії він зустрів досить вороже, бо на цей час відмовився від ідеї диктатури пролетаріату і класової боротьби. Він був переконаний, що політична практика більшовиків приведе до нищивних результатів в лавах міжнародного пролетарського руху. Теоретичні основи соціал-демократії, закладені в працях вчених – марксистів ХІХ ст., в практичній діяльності сучасної соціал-демократії дещо трансформувались, в тому числі і під впливом суспільних потрясінь першої половини ХХ ст. В програмі сучасної соціал-демократії соціалізм – це не конкретний суспільний устрій, а процес упровадження соціальної справедливості в громадське життя.

Соціал-демократи відстоюють пріоритет мирних, еволюційних засобів досягнення рівності, ідея про поступове реформування буржуазного суспільства пов’язана з пропагандою соціального партнерства. Вони виступають за активне втручання держави в економіку, перерозподіл прибутків на користь незаможних прошарків, розвиток державного сектора економіки, численні соціальні програми. Соціал‑демократичний підхід характеризується наступними рисами: реформування капіталізму із збереженням принципа недоторканості приватної власності; соціальне партнерство різних класових прошарків; досягнення вищого рівня соціальної рівності і справедливості; забезпечення росту середнього класу.

Практичне впровадження політики соціал-демократії в деяких країнах (Німеччина, Швеція) призвело до досягнення достатньо високого рівеня життя населення. Проте в 80-90-х рр. виникли проблеми монополізації в економіці, зростання бюджетного тягаря для пересічних громадян, зростання впливу бюрократії в державі і соціал-демократи в ряді країн втратили колишній вплив. Проте продовжує існувати Соцінтерн, що об’єднує понад 100 соціалістичних партій – як правлячих, так і опозиційних в різних країнах. На сьогодні соціал-демократична доктрина є дуже поширеною в країнах Західної і Північної Європи. Існує і християнський підхід до соціалізму, який проповідує ідею позбавлення трудящих від експлуатації і бідності шляхом морально-релігійного самовдосконалення, збереження приватної власності, засудження класової боротьби і соціальних революцій.