Самовиховання як засіб морального вдосконалення особистості

17 Серпня, 20149:56 am

0


Самовиховання як засіб морального вдосконалення особистості

Діяльність учня, спрямована на розвиток у себе позитивних морально-етичних норм поведінки, є самовихованням.

Самовиховання як засіб морального вдосконалення виникає за тих умов, коли учень виробляє в собі здатність аналізувати свої дії, вчинки і ставить перед собою значні суспільні, життєві завдання.

Така здатність проявляється в більш зрілому періоді розвитку духовних і фізичних сил учня. Уміння аналізувати свої дії, вчинки особливо розвивається в учнів у підлітковому та юнацькому періоді.

Проте і в молодшому шкільному віці в поведінці дітей мають місце дії, спрямовані на формування в себе певних якостей поведінки.

Самовиховання в підлітковому і юнацькому віці здебільшого проявляється у формі самоконтролю, випробування своїх моральних, ділових якостей або у формі наслідування дій літературного, історичного героя, героя праці, науки, якого учень бере собі за приклад.

Самовиховання і зв’язаний з ним самоконтроль у підлітковому віці не має систематичного характеру. Адже системність у самовихованні знаходить свій вияв у самоконтролі, в постановці загальної мети, окремих конкретних завдань, у виробленні засобів, виборі шляхів їх здійснення в конкретних умовах.

Таку форму самовиховання може ефективно застосовувати лише учень, який більш-менш зрілий в моральному відношенні. Школа і сім’я, допомагаючи учням здійснювати самовиховання, розкривають перед ними героїку повсякденного нашого життя; всю навчально-трудову діяльність учнів вони спрямовують так, щоб сприяти формуванню стійкої волі, рис характеру, культивувати вміння переборювати труднощі і т. д,

Всі методи морального виховання взаємозв’язані і взаємозумовлені. Жодний з них не може бути універсальним засобом впливу на особистість, на формування її моральних якостей. Хоч би яким досконалим був той чи інший метод чи засіб, він не може проектуватись як позитивний, коли його дія не коригується іншими засобами та методами, що діють одночасно.

Із зміною умов, в яких формується поведінка учня, змінюються і шляхи та засоби виховного впливу, змінюються і вдосконалюються методи виховання. Ніяка система виховних засобів не може бути визначена назавжди, вона повинна бути так поставлена, щоб відбивати необхідність руху і відкидати застарілі і непотрібні засоби.

Така діалектика педагогічної дії зобов’язує вчителя виявляти максимум уваги до методики виховної роботи, до опанування всієї системи методів виховного впливу на учня.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто