Що таке скам’янілість?

Липень 2nd, 20121:32 pm

0


Що таке скам’янілість?

Що таке скам’янілість?

Залишки давніх морських черепашків, застиглі в камені, кістки і зуби видів тварин, що зникли, тоненькі силуети комах у шматочках янтарю і масивні різнокольорові уламки скам’янілого дерева — усе це викопні залишки, або скам’янілості. Навіть відбитки ніг динозаврів, що бродили по мулких мілинах, що зникли, і низьких болотистих берегах вже не існуючих водоймищ, також вважаються викопними залишками.

Найдавніші з відомих скам’янілостей — це мікроскопічні залишки водоростей і бактерій, що існували на Землі три мільярди років тому. А наймолодші, мабуть, — заморожені туші мамонтів, які бродили по заполярній тундрі всього декілька тисяч років тому і чудово збереглися. Для палеонтологів — вчених, що вивчають доісторичні форми життя, — копалини, укладені в послідовно залягаючих пластах гірських порід, служать нібито рядками, а то і цілими сторінками товстої книги історії Землі.

Найкращі залишки тварин і рослин зберігаються в тому випадку, якщо попадають у водне середовище і швидко покриваються осадками. При цьому м’які тканини досить швидко згнивають, а тверді — кістки або черепаш-ники — залишаються, іноді майже в первозданному вигляді. Але частіше за все їх пустоти частково або повністю заповнюються мінеральними речовинами з навколишнього осадка і підземних вод, що просочуються, і це приводить до закам’яніння. А органічна речовина дерева поступово, молекула за молекулою, заміняється мінералами (наприклад, кремнеземом). У результаті майже ідеально зберігаються не тільки річні кільця дерева, але і його сітчаста структура.

Буває і так, що первинна структура повністю розчиняється, залишаючи в навколишній породі ніби відтиснення, або природну форму, що чудово передає обрис оригіналу.

Багато давніх рослин стали відомі вченим головним чином завдяки відбиткам, що добре збереглися. Листя і м’які тканини тварин можуть зберегтися у вигляді не тільки рельєфного відбитка, але і контурного зображення плівки вуглистої речовини.

Переважну більшість викопних залишків знаходять в осадових породах — глинах, вапняках і пісковиках, оскільки, залишки загиблих організмів краще за все зберігаються в морях і озерах.
Деякі осадові породи майже повністю складаються з викопних залишків. Так, білі скелі Дувра на березі Ла – Маншу складені могутніми відкладеннями писальної крейди. Крейда ж, що належить до розряду вапняків, складається майже виключно з уламків мікроскопічних черепашків і вапнякових залишків найдрібніших морських тварин.

У дуже рідких випадках можна зустріти відбитки рослин і тварин, що потрапили в потік вулканічної лави. Виключно цікава знахідка такого роду була зроблена в Орегоні — там була виявлена порожниста форма цілого давнього носорога, застигнутого вогненним потоком лави при виверженні вулкана близько 20 млн. років тому.

Знайдені і в наймолодших і в найстаріших породах викопні скам’янілості розкрили перед нами картину життя нашої планети, що постійно змінювалася. Крім того, вони багато чого розповіли людям і про саму Землю. Так, скам’янілі морські черепашки, виявлені дослідниками в Андах, — безмовні свідки минулих рухів земної кори, а залишки пальм у Гренландії кажуть про те, що клімат у цьому регіоні колись істотно відрізнявся від нинішнього.