Складові журналістської майстерності – Частина 2

Березень 23rd, 201212:44 am

0


Складові журналістської майстерності – Частина 2

Складові журналістської майстерності – Частина 1

Майстерність, професіоналізм не починаються і не закінчуються за робочим столом. Корені таланту – в глибині людського єства, у людській натурі, совісті. Це дало підстави Григору Тютюннику записати у нотатнику: “Немає загадки таланту, є вічна загадка любові”.

Дещо по-іншому до тієї ж проблеми підійшов Євген Сверсткж. Роздумуючи над сучасним літературним процесом, він наголошує: “Зараз дуже багато людей, які вміють писати, а до того ж досягли певного рівня ментального розкріпачення, мають силу, але не мають вистражданої ідеї. Вони не знають про що писати, бо в них немає великої віри, яка завжди надихала людей”.

Також у журналістиці дуже важливе вміння бачити – риса, органічно притаманна будь-якому літературному талантові. Прекрасно про це сказав І. Франко. Пишучи про ускладнення пізнавальної ролі письменника-реаліста у XIX ст., він зазначав: “…Романіст став не тільки психологом і соціологом, він мусить бути тепер і природознавцем, і промисловцем, і лікарем, і юристом, і ремісником, і хліборобом, щоб зрозуміти, заглибитися і відтворити надто диференційоване суспільство, всюди знайти явища істотні і відмежувати їх від менш важливих. Діапазон його відчуттів мусить бути величезним так само, як масштаби його зору; його очі мусять бути в деяких випадках мікроскопами, здатними помітити і відобразити найменші, для звичайних людей непомітні порухи, імпульси або гру кольорів, та водночас мусять збагнути велику кількість вражень і явищ, мусять помітити деякі сталі угрупування і закономірності там, де звичайне невправне око бачить тільки хаос. Його почуття мусять мати також здатність миттю опановувати найрізноманітніші середовища й ситуації, приживатися до них і відтворювати в деталях те, що відоме авторові як сирий матеріал чи то з власних спостережень, чи добуте з книжок”‘.

Вміння бачити і розуміти побачене включає широту точок зору на явища, органічний зв’язок між ними. На думку дослідників, майстер – це людина, яка своїм поглядом охоплює широкі перспективи. Глибина бачення передбачає сприйняття явищ у їх глибокому зв’язку. Йдеться про живий зв’язок речей як у просторі, так і в часі. Журналіст, як і політолог, як соціолог, має вміти бачити в минулому корінь сучасного, проектувати це сучасне на майбутнє, володіти мистецтвом прогнозу, може одним з найскладніших і разом з тим найбільш бажаних як у науці, так і в журналістиці. Це мусить бути притаманним такому важливому потоку журналістської інформації, як аналізована вище публіцистика.

Зрозуміло, журналіст-професіонал, як і будь-який літератор, може навіть більшою мірою, ніж письменник чи соціолог, мусить вміти знайти для виразу своїх думок відповідну літературну форму. Яскрава, багата, досконала літературна форма ніколи не дається сама собою, як безплатний додаток, а вимагає важкої праці, великих творчих зусиль. При цьому варто пам’ятати, що форма повинна бути адекватною змісту. Всіляко прагнучи до благородної простоти, не можна не зважати на те, що заглиблене проникнення у суперечливі явища життя вимагає і відповідної форми. Вульгаризація, спрощення( збіднюють зміст, спотворюють його. І, навпаки, ще більшою небезпекою є навмисна ускладненість форми, за якою може приховуватись і убогість змісту. Повну гармонію, ідеальну рівновагу глибини думки, широкого осягнення суті життя знаходимо у справжніх майстрів публіцистичного слова.

Поняття журналістської майстерності навіть на індивідуальному рівні складне і суперечливе. Журналістика – динамічний і суперечливий процес. Вона зазнає постійних змін. Журналістика багатолика як у плані різних потоків інформації, про які йшлося вище, так і різних видів комунікації. Одна річ радіо, інша – потужне інформаційне агентство. Газетна журналістика відрізняється від журнальної, а разом вони дуже неподібні до незборимо проникаючого у людське життя телебачення. А тут іще не до кінця збагненна комп’ютерна інформація.

Те, що може чудово прозвучати на радіо, виглядатиме блідо на газетній полосі. Навіть блискуче, але велике за обсягом філософське, есе неприродно виглядатиме на сторінках масової популярної газети. Оперативна інформація про те, що відбулось тільки що, позбавлена сенсу в аналітичному тижневику, наприклад “Україна”, “Натали”. Сьогодні мало хто захоче слухати з екрану телебачення читання навіть найважливішого закону. Погляди публіциста на майстерність і професіоналізм у своїй справі не збігатимуться з поглядами репортера, речника журналістики факту.

Тому дуже важко, навіть ризиковане давати загальну, універсальну “формулу майстерності”. І все ж ми спробуємо запропонувати робоче визначення тих складових частин фахових ознак, які тою чи іншою мірою мають бути притаманні сучасній журналістиці, а їх відсутність заважає здобуттю українською журналістикою належного авторитету.

Літературна майстерність у журналістиці – це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з позицій групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись при цьому певних духовних і практичних результатів.

Складові журналістської майстерності – Частина 3
Складові журналістської майстерності – Частина 4

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.