Складові журналістської майстерності – Частина 3

Березень 23rd, 201212:43 am

0


Складові журналістської майстерності – Частина 3

Складові журналістської майстерності – Частина 1
Складові журналістської майстерності – Частина 2

Поняття, як видно, не просто складне, а багатокомпонентне. У понятті “журналістська майстерність” нашаровуються різні ознаки професійних рис працівника ЗМІ від морально-громадянських (мужність, сміливість), психологічних (оперативність, відчуття актуальності), освіченість (знання, компетенція) до суто літературних (уміння цікаво, стисло, образно викладати думку), а на телебаченні ще й певні зовнішні дані (голос, зовнішній вигляд). Зрештою, високий професіоналізм журналіста включає у себе ще й глибинніші людські якості, особливу внутрішню енергетику, яка дає змогу йому впливати на інших людей, підпорядковувати їх своїй духовній владі. Ця внутрішня духовна сила завжди була притаманна видатним політикам, ораторам. Потрібна вона і журналістам, особливо телевізійним. Не випадково колишні офіціозні диктори у роки так званої перебудови терміново мінялись на радіо- і телеведучих. А це, як свідчить практика, дуже складна проблема, бо радіо чи телеведучий повинен бути ще й непересічною особистістю.

Пробуючи дати загальне визначення літературної майстерності журналіста, необхідно зробити два суттєвих застереження. Перше стосується того, що загальні вимоги професіоналізму по-різному реалізуються у тому чи іншому потоці журналістської інформації. Бо мистецтво репортера – це одне, мистецтво аналітика інше, а ще по-іншому виявляється талант художника-публіциста. У кожного своє покликання, своя партія у загальному контексті газети чи радіо-, телевізійній програмі. Звичайно, у редакційній практиці, особливо в умовах невеликого колективу, нема вузької жанрової, як і тематичної спеціалізації. Кожен журналіст повинен вміти написати замітку, репортаж, огляд, а при потребі й політичний портрет, оперативний звіт із прес-конференції, зробити добірку новин тощо. Але сказане не означає, що універсалізм журналістської праці спроможний нівелювати специфічні особливості кожного із названих видів літературної праці в журналістиці, а тим більше схильність того чи іншого журналіста до, певного виду літературної праці. Зрештою, працівники редакції завжди групуються по певних її підрозділах.

Цілком зрозуміло, що кожен з умовного поділу потоків інформації потребує своєрідних здібностей, зокрема репортерська робота – особливого динамізму, оперативності, вміння шукати цікаву інформацію, тримати руку на пульсі дня. Сьогодні це основний вид журналістської праці. Оперативна інформація становить левову частку журналістської продукції. В інформаційних агентствах вона є головною. Нею зайнята переважна більшість працівників мас-медіа.

Новини є основою оперативних аналітичних жанрів журналістики. Але у цьому випадку на першому плані не стільки їх повідомлення, скільки тлумачення, осмислення. Потрібен аналітичний склад розуму, здатність зіставляти, робити певні висновки, узагальнення. У журналістській аналітиці важлива не тільки новизна фактів, але й новизна, оригінальність думки. Не випадково аудиторія, як свідчать соціологічні опитування і загалом журналістська практика, ознайомившись з тими чи іншими новинами, здебільшого прагне їх компетентного тлумачення. Зрозуміло, не нав’язливого, банального, тенденційного, як це нерідко буває. А це вже залежить від оригінальності, незаангажованості коментатора, оглядача. З метою пояснення тенденцій дня він нерідко звертається за допомогою до фахівців, знавців тієї чи іншої сфери життя.

Особливого таланту вимагає художньо-публіцистичне осмислення сучасності. Тут важлива здатність до образного бачення подій і людей, узагальнення їх у суто індивідуальний спосіб. Цей різновид журналістської праці слушно вважається найскладнішим. Не кожен журналіст, навіть здібний, здатний написати солідне есе, нарис, фейлетон, памфлет. Як правило, до такої роботи залучаються письменники, філософи, політологи, які художньо-публіцистичне осмислюють соціальні процеси. На відміну від оперативного інформування і коментування, яке нерідко вмирає разом із випуском номера газети чи виходом в ефір передачі, художньо-публіцистичні твори, написані талановито, переживають час, не втрачають свого літературного значення, а тому можуть публікуватись у збірниках, книгах.

Друге застереження стосується співвідношення індивідуальної та колективної майстерності. Досі ми говорили про літературну вправність журналіста на рівні окремої особистості. З таких особистостей повинна складатись будь-яка редакція. І чим більше в ній журналістів талановитих і різних, тим ліпший виробничий колектив. Саме колектив професіоналів. Але це вже не просто сукупність солістів, яким би талановитим кожен з них не був. Повинен бути ансамбль. Він неможливий без солістів. Кожен з них виконує свою сольну партію. Але, на відміну від художньої літератури, успіх якої визначають окремі талановиті і неповторні майстри слова, успіх періодичного видання, радіо, телебачення залежить від колективу редакції, від її диригента.

Отже, ми маємо підстави говорити як про майстерність журналіста, так і про майстерність, професіоналізм редакційного колективу, згуртованих єдиною метою однодумців. Досвід світової журналістики свідчить, що успіх тієї чи іншої газети, радіо чи телепрограми визначається тим, наскільки вдало підібраний, добре зорганізований ансамбль редакції від диригента і солістів до рядових хористів. Саме цим пояснюються як скромні успіхи, так і невдачі сучасної української преси, особливо українського телебачення, меншою мірою українського радіо. Але це вже інше питання. І воно стосується організації роботи редакції, що виходить за межі цього курсу.

Нам же залишається з’ясувати, які головні тенденції творчого процесу в журналістиці сьогодні, яких змін зазнає сам професіоналізм у ЗМІ, які шляхи вдосконалення літературної майстерності. Процес дуже динамічний і швидкоплинний. Те, що ми спостерігаємо сьогодні, може швидко помінятись завтра. І все ж якісь визначальні тенденції можна помітити.

Українська журналістика, як і журналістика інших постсоціалістичних країн, за останнє десятиліття змінилась дуже суттєво. ЗМІ пережили небачене піднесення, викликане національним відродженням, яке вони стимулювали і сприяли його розвитку, а також значну економічну і якоюсь мірою творчу кризу, вийти з якої не вдається досі.

Складові журналістської майстерності – Частина 4

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.