Соціальні групи як елементи соціальної структури – Частина 3

Серпень 17th, 20123:43 am

0


Соціальні групи як елементи соціальної структури – Частина 3

Соціальні групи як елементи соціальної структури – Частина 1
Соціальні групи як елементи соціальної структури – Частина 2

Розміри соціальних груп

Розмір соціальної групи відіграє важливу роль у характері взаємодії її членів. Це питання докладно висвітлено у працях Георга Зіммеля. Чим менша ірупа – тим більше можливостей у кожного з її членів краще зрозуміти інших та ближче з ними зійтися. Дві людини утворюють один зв’язок, відповідно, три -три, чотири – шість, п’ять – десять, шість – п’ятнадцять, сім -двадцять один. Збільшення кількості групи на одного помножує число взаємозв’язків набагато скоріше. Тому, коли в бесіді навколо однієї теми приймає участь понад шести людей, група починає ділитися.

Взагалі більшість випадків людського спілкування – це спілкування віч-на-віч. Соціолог Джоп Джеймс у 1951 р. разом із своїми студентами дослідили 745 випадків неформального спілкування: між перехожими, гравцями на стадіонах, відпочиваючими на пляжах, покупцями у магазинах, а також 1458 випадків спілкування у різноманітних ситуаціях на роботі. Виявилося, що 71% випадків, – як у позаробочих, так і у робочих ситуаціях – взаємодіяли тільки двоє; у 19% – троє; у 6% – четверо; і тільки у 4% взаємодіяли п’ятеро та більш осіб.

Соціальна група з двох членів називається діадою. У діаді соціальна взаємодія буває інтенсивніше, тому що жодному із її членів не потрібно ділити увагу іншого з іншими. Приклади діади являють собою відносини між матір’ю і дитиною, між чоловіком і дружиною, між друзями, між закоханими. Втім, подібно до стільця з двома ніжками, діади нестійкі У діадах впливовішу роль ніж у більших групах – відіграють емоції та почуття. Між учасниками діади існує дуже тісний взаємозв’язок: якщо один із них розчаровується – взаємовідносини руйнуються, і існування групи, як такої, припиняється. Тому, оскільки стійкість шлюбу важлива для суспільства, така діада підтримується правовими, економічними і навіть релігійними важелями.

Приєднання до групи третього учасника – утворення тріади – докорінно змінює соціальну ситуацію. А саме – стають можливими коаліції – об’єднання двох проти третього. За таких умов одна особа може набути роль „третього зайвого” або „аутсайдера”. Однак, за інших обставин, третій може набути роль „посередника” і виконувати функцію між двома іншими.

Коли чисельність груп перевищує три особи, вони стають стійкішими. Водночас процес розростання веде до того, що скорочується інтенсивне особисте спілкування, яке можливе лише в малих групах. Тому великі групи засновуються скоріше на формальних правилах і настановах.

Одне з питань, що привертає увагу соціологів, це: яким має бути оптимальний розмір групи? Наприклад, якщо потрібно призначити комісію, щоб отримати рекомендації з якихось питань, – скільки осіб вона має включати в ідеалі? Дослідження, проведені з малими групами дають підстави вважати, що найкращій розмір – п’ять осіб. За такої кількості осіб в групі повне взаємне блокування малоймовірне – тут непарна кількість членів. Далі, через те, що група може розколюватися на більшість з трьох осіб і меншість з двох, існування меншості не означає обов’язково ізоляції однієї особи – як це відбувається у тріадах. До того ж розмір такої групи достатній для того, щоб її члени могли досить легко змінювати свої ролі, і щоб кожен з них міг уникнути незручної позиції без необхідності вирішувати таку проблему офіційним шляхом. Нарешті, розмір групи з п’яти осіб достатній для того, щоб люди могли вільно висловлювати свої почуття і навіть суперечити один одному, але водночас вони достатньо невеликі для того, щоб їх члени могли виявити повагу для почуттів і потреб один одного.

Мережі

Мережа — це павутиння слабких соціальних зв’язків. Вона нагадує „розпливчату” групу, яка складається з людей, які вступають одна з одною у випадковий контакт, але у яких немає відчуття меж і приналежності. Мережі поширюються на великі відстані і охоплюють маси людей. Деякі мережі близькі до того, щоб стати групами. Наприклад, інститутські друзі, які підтримують зв’язок після закінчення навчання за допомогою електронної пошти і телефонного зв’язку. Здебільшого мережі включають людей, про яких ми знаємо або які знають нас, але з ким ми спілкуємося зрідка.

Мережеві зв’язки дозволяють відчути, що ми живемо у маленькому світі. У своєму експерименті Стенлі Мілгрем (1967) вручав людям у Канзасі і Нсбрасці листи, які призначалися деяким людям у Бостоні, яких перші не знали. Адрес не було і учасникам доручали відправити листи іншим людям, їх особистим знайомим, які могли б знайти адресатів. С. Мілгрем вияснив, що листи доходили до потрібної людини по ланцюжку, який складався в середньому з 6 суб’єктів. Цей результат привів дослідника до висновку, що всі люди знаходяться один від одного „на шість ступенів розділення”.

Попри те, що самі мережеві зв’язки слабкі, вони можуть бути потужним ресурсом. Для іммігрантів, які намагаються обжитися в новій громаді; ділових людей, які прагнуть розширити свою діяльність; або для людини, яка шукає роботу, ті, кого вони знають, часто виявляються не менш важливими, ніж те, що вони знають. Як правило, найширші соціальні мережі включають молодих людей з хорошою освітою, які проживають у великих містах.

Нова інформаційна технологія породила всесвітню мережу величезних розмірів, – Інтернет. Нині він об’єднує понад 1 млрд. людей у всьому світі. За допомогою пошукових систем людина може знайти будь-яку інформацію; за допомогою електронної пошти – листуватися; за допомогою соціальних мереж – спілкуватися в групах. Крім цього, Інтернет відкриває багато інших можливостей.